Цими днями, коментуючи імміграцію до Європи, Трамп порадив європейцям “взяти себе в руки”, а інакше “Європи більше не буде”.
Так от, те ж саме незабаром може торкнутися й України, адже:
з одного боку, вже зараз, посилаючись на Мінсоцполітики, пишуть, що у 2050-му році в Україні “своїх” залишиться лише 25 млн (внаслідок не стільки загибелі під час війни, скільки неповернення після війни, додаткового виїзду ще пізніше та інших сучасних демографічних факторів – віку/народжуваності/смертності),
а, з іншого боку, активно називають як найпривабливіші й при цьому найреальніші країни, що мають стати джерелами необхідної нам трудової міграції, азійські Бангладеш (навіть частіше за майже півторамільярдну Індію), Індію, Пакистан, а також африканські Кенію й Ефіопію, рідше – азійські Непал, М’янму, Таїланд, Лаос, Камбоджу, а також латиноамериканські Колумбію й Гватемалу.
Ну а з урахуванням зовсім інших традиційних демографічних особливостей відповідних націй-“донорів” (звичайно, у трудовому, а не фінансовому сенсі) шановних запрошених гостей з часом стане в нас значно більше за сучасні нації України.
Ще до повномасштабної війни щільність населення в нашій країні складала близько 70 осіб на квадратний кілометр, а, приміром, у Бангладеш той самий показник складає зараз десь 1150, тобто у 16 з гаком разів більше, що, безумовно, само собою ще нічого не означає, але ж каже про певну різницю у здатності заповнювати собою простір…
(Втім, у мордорі в найближчі часи китайці мають вже вичавити звичних узбеків з таджиками.)
Джерело: OBOZ.UA
