Я генерал армії США у відставці, брав участь у трьох різних війнах і провів значну частину своєї кар’єри за кордоном, зокрема в Європі. Не претендуючи на роль експерту у вашій поточній боротьбі, я все ж розумію важливість бойової готовності. Для мене було честю тричі відвідати українських військових протягом 2024-2025 років, обмінюючись думками щодо війни з командирами, офіцерами штабів, представниками програм стратегічних досліджень і Військової академії.
Хочу відзначити вражаючу мужність, стійкість, відданість і компетентність ваших військовослужбовців. Щиро бажаю вам завдати поразки жорстокому агресору. Ваші Збройні Сили прагнуть до трансформації в умовах бойових дій – завдання амбітне, але необхідне. Вважаю, що старші офіцери, чий професійний шлях розпочинався в умовах радянської авторитарної системи, мають адаптувати свій стиль керівництва, щоб максимально використати потенціал чудових, загартованих у боях молодих лідерів, які вже багато років перебувають на передовій.
Західні підходи до концепції Командування Місії (Mission Command), ефективне застосування Наміру Командира (Commander’s Intent), злагоджені операції Комбінованої зброї (Combined Arms) та розвиток лідерських якостей допоможуть розкрити справжній потенціал Збройних Сил України. За моїми спостереженнями, хоча молодші командири охоче сприймають ці концепції, їх часто стримує надмірна жорсткість старшого керівництва. На мій погляд, найважливішим принципом управління військами є “Взаємна довіра” (Mutual Trus)– впевненість молодших командирів у тому, що старші командири підтримають ініціативу, забезпечать підтримку та заохочуватимуть новаторство. Старші командири, зі свого боку, повинні довіряти підлеглим у реалізації свободи дій в межах наміру командира. Взаємна довіра – це відповідальність і командирів і підлеглих.
Коли оперативні накази вимагають підпису для забезпечення юридичної відповідальності, а будь-яке відхилення може призвести до наслідків кримінальної справи проти військового командира у цивільному суді, це, на мою думку, підриває взаємну довіру та пригнічує ініціативу. Відверто кажучи, якщо старші командири зосереджуються на звинуваченні підлеглих за неточне виконання наказу – навіть якщо утримання свободи дій обґрунтовано вимагає його корегування – взаємна довіра слабшає, і керівники надмірно концентруються на документуванні кожного кроку. Крім того, коли підлеглі стають свідками корупційних дій, це ще більше руйнує принцип взаємної довіри.
Чому я про це пишу? Я не бачу швидкого завершення цієї екзистенційної боротьби. Українські мобілізація, навчання, формування боєздатних підрозділів та оперативна злагодженість і надалі зазнаватимуть серйозних випробувань. Лідерство стане тим стрижнем, що все поєднає, і для його дієвості надзвичайно важливі будь-які зусилля для зміцнення та підтримки Взаємної довіри.
Я підтримую боротьбу України за свободу від жорстокого агресора та продовжуватиму підтримувати її військо всіма можливими способами.
Джерело: OBOZ.UA
