Росіяни все ближче до Покровська та все швидшими темпами захоплюють Донецьку область, пишуть цього тижня світові ЗМІ.
Також у медіа розповідають про наростаючий шантаж Москви ракетами “Орєшнік” та ядерною зброєю. Мовляв, цими засобами Кремль може відповісти на удари по РФ ракетами ATACMS.
Матеріали у західних виданнях, дослідила Gazeta.ua
“Росія просувається до Покровська”, The New York Times, США
Головнокомандувач Олександр Сирський заявив у четвер, що його війська зіткнулися з “надзвичайно жорстокими” боями, і росіяни наближаються до стратегічного міста Покровськ, тож для зміцнення української оборони слід прийняти “нетрадиційні рішення”.
Хоча Сирський не уточнив, які кроки можуть здійснити, його тривожна заява підкреслила погіршення ситуації біля Покровська – ключового залізничного та автомобільного вузла української армії.
Намагаючись обійти Покровськ, росіяни останніми днями просунулися на південь від міста і знаходяться менш ніж за 5 км від околиць. Вони неухильно просуваються через села на кілька десятків кілометрів на південь, загрожуючи захопити два останні українські опорні пункти в Донецькій області.
Росіяни просуваються в Донецькій області найшвидшими темпами з 2022-го, захоплюючи сотні квадратних кілометрів щомісяця, використовуючи перевагу в живій силі, прориваючи українські позиції, ослаблені через брак військ.
Аналітики кажуть, що Кремль намагається отримати якомога більше територій, перш ніж новообраний президент США Дональд Трамп вступить на посаду в січні та почне наполягати на мирних переговорах і умовах, які будуть залежати від статусу кожної зі сторін на полі бою.
Військовий аналітик із фінської Black Bird Group Еміль Кастехельмі заявив, що з вересня по листопад Росія захопила понад 1550 кв км української землі. Майже всю у Донецькій області.
“Швидкість просування прискорювалася щомісяця, попри те, що росіяни зазнають великих втрат. До кінця року Росія може окупувати ще 500-800 кв км української землі”, – написав він цього місяця.
Останніми днями російська армія також посилила атака на українські війська, які окупували шматок Курської області. Київ припустив, що контроль над російською територією можна використати як розмінну монета під час мирних переговорів, чого Кремль хоче уникнути.
Якими будуть “нетрадиційні рішення” Сирського, залишається незрозумілим. Але голова неурядового Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан каже, що головнокомандувач не раз проводив раптові наступи. Наприклад, у Харківській області у 2022-му та в Курській області цього літа.
“Якщо говорити про нестандартні рішення, зокрема на Покровському напрямку, то згадуємо ці два приклади і розуміємо, що це підхід Сирського”, – каже Кузан.
Минулого місяця Москва посилила тиск на Київ та його союзників, запустивши балістичну ракету середньої дальності, здатну нести ядерні боєголовки. Хоча ця ракета “Орєшнік” не була оснащена ядерним зарядом, Кремль заявив, що рішення запустити її по Україні – пряма відповідь на використання Україною, поставлених США тактичних ракет ATACMS проти цілей у Росії.
Москва попередила, що випустить більше ракет “Орєшнік”, якщо удари ATACMS по її території продовжаться.
У середу міноборони РФ заявило, що їх сили зірвали українську атаку на російську авіабазу з використанням шести ракет ATACMS. Того ж дня речниця Пентагону Сабріна Сінгх заявила, що Росія може запустити ще одну ракету “Орєшнік” “найближчими днями”. Але додала, що ці ракети “не змінять правил гри на полі бою”, бо їх запаси в Росії обмежені й вони несуть меншу неядерну боєголовку, ніж інші ракети, якими Москва б’є по Україні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мир між Києвом та Москвою та цифри СЗЧ: про що пишуть світові ЗМІ
Чиновники США розглядають використання “Орєшніка” як спробу залякати Київ та союзників.
Покровськ – довоєнне населення якого було близько 60 000 осіб, розташований на ключовій дорозі, що з’єднує кілька міст, які утворюють оборонну дугу, що захищає частину Донецької області, яку все ще утримує Україна.Це також останнє велике місто на Донеччині під українським контролем.
Захоплення Покровська може відкрити шлях для повного захоплення Росією Донецької області та шлях для наступу на сусідню Дніпропетровську область, вважають аналітики.
“Як Трамп може закінчити війну в Україні”, Foreign Affairs, США
Думки співголови міжнародної робочої групи з питань санкцій проти Росії, так званої групи “Єрмака-Макфола”, і посла США в Росії 2011-2014 років Майкла МакФола.
У травні 2023-го Трамп обіцяв, що в разі перемоги покладе край війні в Україні за день. Тепер наполягає, що може привести Москву і Київ за стіл переговорів, й змусити до перемир’я.
Але умови на місці не сприяють угоді. Зазвичай війни закінчуються двома способами: виграє одна сторона або війна заходить у глухий кут. В Україні жодна зі сторін не близька до перемоги, але війна ще не зайшла в глухий кут.
Володимир Путін вважає, що перемагає. Якщо Трамп буде погрожувати скоротити допомогу Україні, Путін матиме ще більше наснаги продовжувати війну. Армії, що наступають, рідко припиняють боротьбу, коли їхній супротивник ось-ось стане знесиленим. Якщо Путін відчує, що Трамп і його нова команда спробують задобрити Кремль, він стане ще більш агресивним.
Умиротворення Путіна не створить умов для миру. Відтак Трамп має розробити більш витончений план, заохочуючи Україну на певний час відмовитися від деяких територій в обмін на безпеку, яку принесе вступ в НАТО. Тільки такий компроміс дасть тривалий мир.
Трамп давно висловлював скептицизм щодо підтримки України від США. Він стверджує, що допомога Києву виснажує американські фінанси і мало що робить для припинення війни. Але різке скорочення фінансування для українців зараз лише підштовхне подальшу російську агресію.
Щоб досягти мирної угоди, Трамп має спочатку прискорити надання Україні військової допомоги, яка вже схвалена, а потім сигналізувати про намір дати ще більше зброї, щоб зупинити наступ Росії, і таким чином створити глухий кут на полі бою. Путін піде на серйозні переговори лише тоді, коли російська армія не матиме змоги захопити українські території. Або ще краще, коли російські солдати почнуть втрачати позиції. Щоб почати серйозні переговори, Путін має спочатку повірити, що США не покинуть Україну.
Отримання негайного запрошення до НАТО допомогло б компенсувати гірку поступку Києва – не звільняти збройним шляхом окуповану зараз територію.
Членство – єдиний спосіб зберегти тривалий мир між Росією і Україною. Українці знають, що Путін ніколи не нападав на члена НАТО, але напав на Грузію в 2008-му, і на Україну в 2014-му і 2022-му, й тримає солдатів у Молдові. Вони були свідками, як Росія підписала та порушила численні угоди про заборону застосувати силу проти України. Папірці не стримують російську агресію. Українці справедливо хвилюються, що припинення вогню без членства лише дасть російській армії час набратися сил і підготуватися до нового нападу.
У такому компромісі час оголошення в НАТО також має велике значення. Альянс має надіслати запрошення в день, коли Зеленський і Путін погодяться зупинити війну. Після того як НАТО запросить Україну, країни-члени повинні швидко ратифікувати вступ. Трамп має засвідчити свою підтримку, щоб інші лідери НАТО не затягували ратифікацію.
Зараз Трамп має величезний політичний капітал, щоб переконати деяких з цих потенційних противників, включаючи угорського прем’єра Віктора Орбана та словацького Роберта Фіцо. Він має використати цей важіль на початку президентства, щоб досягти швидкої угоди та покласти край цій жахливій війні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дороге “Сонечко”: як під час війни нескінченно заробляти на ремонті одного й того ж дитсадка
Скептики кажуть, що Путін ніколи не погодиться на вступ України в НАТО. Але Києву та членам НАТО не потрібно питати дозволу Путіна. Йому не місце на переговорах між Україною і Альянсом. Дозволити йому зірвати чи відкласти ці обговорення було б ознакою слабкості США.
Ці скептики також переоцінюють стурбованість Путіна вступом України в НАТО. Путін не напав у 2022-му, щоб зупинити розширення НАТО. Членство для Києва було три роки тому далекою мрією. Це знали всі в Брюсселі, Москві та Вашингтоні. Вторгнення мало інші цілі – підкорити українців, яких він вважає за росіян, повалити демократичну та орієнтовану на Захід владу та демілітаризувати країну. Його війна наблизила Київ до НАТО, а не віддалила.
Якщо росіяни наполягатимуть, що приєднання України до НАТО загрожує Росії, а вони будуть, то Трамп може пояснити Путіну, що членство обмежить Україну. Зеленський ніколи не визнає анексію Росією окупованих українських територій, але перспектива членства змусить його погодитися на формулу, за якою Київ визнає, що буде прагнути до звільнення територій лише мирним шляхом.
Деякі політики в Німеччині та Угорщині бояться, що вступ може спровокувати Третю світову війну. Вони стверджують, що ширша війна неминуча, якщо Київ стане членом НАТО. Цей аналіз – помилковий. Після трьох років болісної війни у Путіна немає сил воювати з найпотужнішим блоком у світі, який базується на армії США – найкращій у світі.
Німецькі лідери, зокрема, мають розуміти переваги членства в НАТО для розділеної країни. Західна Німеччина приєдналася до НАТО в 1955-му. Цей акт не став причиною Третьої світової війни, хоча Західний Берлін був оточений територією Східної Німеччини. Якраз навпаки – членство в НАТО допомогло зберегти мир. Сама по собі Західна Німеччина могла б не вижити у війні проти СРСР.
Європа економічно виграє від стабільної та безпечної України. Союзникам по НАТО більше не потрібно буде давати Києву багатомільярдну економічну допомогу чи турбуватися про мільйони українських біженців, які створюють навантаження на системи соцзабезпечення в країнах ЄС. Подібно до того, як НАТО сприяло економічному розвитку Західної Європи під час холодної війни, членство України допомогло б економікам усіх союзників Альянсу отримати вигоду від торгівлі та інвестицій у бурхливу післявоєнну українську економіку.
Економіка США теж виграє від доступу до критично важливих українських мінералів для акумуляторів та інших важливих технологій, що може допомогти зменшити залежність Америки від ненадійних автократичних постачальників.
Але ще одну людину потрібно переконати в достоїнствах цього мирного плану – Трампа. Враховуючи його минулий скептицизм щодо допомоги Україні та до НАТО загалом, буде нелегко переконати його піти цим шляхом.
Однак така угода підтримує кілька цілей Трампа. По-перше, це буде перемога Трампа в одному з пріоритетів його зовнішньої політики – розподіленні витрат на оборону. Після вступу ЗСУ стануть найкращою та найдосвідченішою армією Альянсу в Європі. Українські солдати можуть бути направлені в інші прифронтові країни, що дозволить Америці скоротити власні військові зобов’язання. Трамп міг би пояснити народу, що членство дозволить США витрачати менше на оборону Європи, і вивільнить ресурси на стримування зростаючого впливу Китаю.
Якщо Трампу вдасться досягти надійного миру, він міг би стати кандидатом на Нобелівську премію миру – честь, якої він дуже прагне.
Джерело: Gazeta.ua
