У Броварах на Київщині попрощалися з подружжям – 59-річною Валентиною та 58-річним Ігорем Смиковськими. У ніч на 24 січня російський “Шахед” влучив просто по їхньому будинку, люди загинули, а будинок згорів вщент. У них залишилися двоє дорослих дітей та 2-річна онука.
Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZ.UA.
Побачитися мали в п’ятницю
24 січня росіяни здійснили атаку на Україну безпілотниками. У результаті загинули троє людей. Один у Фастівському районі та двоє, Валентина та Ігор Смиковські, у Броварах Київської області.
Син загиблих Максим згадує, що востаннє бачився із батьками 11 січня, вони зустрічалися на дні народження, довго сиділи за столом, розмовляли. А побачитися мали якраз у п’ятницю, 24 січня.
“Я приїхав до них, але вже зовсім за інших обставин… Спершу зателефонував сусід, але я не взяв слухавки. А потім подзвонив друг і сказав: “Набери батьків, там “Шахед” прилетів, пряме влучення, їхній будинок горить. Я набрав батька, але телефон був вимкнений, у мами йшов виклик, але трубку вона вже не взяла”, – згадує син подружжя Максим.
Мріяли поїхати на море
Усе життя Валентина та Ігор Смиковські працювали. Голова сім’ї власноруч збудував цей двоповерховий будинок. Допомагали куми та друзі. Ігор Анатолійович навіть сам відливав шлакоблоки, із яких зводили стіни. Санітарну цеглу купили лише для того, щоб обкласти стіни будівлі.
Тепер стіни зруйновані, все згоріло вщент. На відео видно, що у дворі стоять кілька теплиць, ростуть невеликі дерева.
“Батьки займалися мініфермерством. Самі в себе на подвір’ї, на інших ділянках у селі Русанів вирощували овочі. Вони мали домовленість з людьми з оптового ринку, їм вони й здавали свою продукцію”, – розповідає син.
Ігор Анатолійович загинув на вулиці, де народився та виріс, лише у будинку під номером 3-А. А його дружина Валентина Миколаївна родом із села Русанів, тут і досі живе її літня мама та син.
Після школи вона поїхала, вступила вчитися на бібліотекаря. Але потім усе життя працювала у Броварській лікарні. Окрім сина, у подружжя є ще донька Тетяна, вона теж мешкає у Броварах, у квартирі, яку подарували їй батьки.
Ігор та Валентина Смиковські мріяли після того, як завершиться війна, поїхати за кордон, побачити море, біля якого ніколи не були.
“Вони ніколи не відпочивали й нікуди не виїжджали. Батько після армії відслужив строкову в Угорщині, там народилася моя сестра. Це єдиний час, коли вони були за кордоном. Після цього вони лише працювали. Батько свого часу хотів стати льотчиком, але підвело здоров’я, він не зміг вступити через це в училище. Вони мріяли пожити для себе, ходити на концерти та побачити, що таке море, але так і не встигли”, – сумує Максим.
Собаку забрали до притулку
У соцмережах писали про те, що у дворі в загиблих залишився великий собака на прізвисько Том. Пес був настільки наляканий вибухом, що нікого не підпускав до себе. Дехто навіть писав, що нібито діти кинули собаку.
Насправді це не так, дітям загиблих дуже боляче читати те, що пишуть люди, не знайомі з ситуацією. Як розповів Максим, пес разом із батьками пережив воєнні дії під Києвом навесні 2022 року. Вже тоді його психологічно сильно травмували. Якось трапився випадок, коли він навіть вкусив за руку господаря.
Тому син не наважився забрати собаку до себе додому, побоюючись за 2-річну доньку. Собаку забрали зоозахисники та благодійний фонд – поки пес перебуватиме у притулку, йому намагатимуться знайти новий дім.
У самому фонді “12 вартових” повідомили, що собака в такому стресі, що виявляє агресію до кожного, хто наближається до неї, до них надходить багато пропозицій від українців забрати тварину до себе. Але у фонді не можуть віддати вівчарку в чужу сім’ю, тому що ще не знають, як вона поведеться, як комунікуватиме з дітьми та іншими тваринами.
Зараз Том проходить обстеження, щоб виявити, чи немає в нього контузії, після чого його відправлять до кінологічного центру. Про подальшу долю вівчарки повідомлятимуть додатково.
Джерело: OBOZ.UA
