Знаєте, після допису про комунальні проблеми ОРДЛО, відгукнулося багато моїх земляків. Усі писали про те, що дійсно дуже болить тим, що окупанти та колаборатни спаскудили нашу землю.
Ніхто з ВПО не забули свій рідний край. Кожна купа сміття, кожна запаскуджена ділянка, як рана не тільки на наший землі, а й на нашому серці. Бо, де б ми не були, рідна земля залишається рідною. Дуже шкода тих людей, для яких Україна виключно їх куток, які вже відмежували від себе частини окупованих Луганщини, Донеччини, Херсонщини, Запоріжжя та Крим. Для тих, хто є українці не тільки по паспорту, а й по роду, тим болить від Сяну до Дону.
Що ж, люди усюди люди, різні зі своїми тарганами, вони можуть зраджувати, можуть ставати Героями, а можуть просто вичікувати, хто переможе, щоб стати на його бік. Здивуєтесь, але такі люди є в кожній країні, але чи це означає, що там же вони живуть не рідна нам земля?
Й от знаєте, не здивувало, що розібраною на молекули від новин про те, що окупанти роблять з Донбасом, не добре почуваюся не тільки я. Більшість ВПО не отримують задоволення від проблем “народів Донбасу” та споглядання куп сміття, калюж з сечі та “еверестів” з говен.
З одного боку, ми отримуємо невеличку моральну сатисфакцію від того, що “русский мир” та “русский дух” таки стали здійсненною мрією для тих, хто обрав у 2014 році росію. Бо жити в таких умовах, які росія створила для мешканців ОРДЛО, це найбільше покарання.
З іншого, нам боляче дивитися на смерть свого краю. Це неймовірно боляче, розуміти, що твою землю вбивають.
На мить подумайте про те, що колись Донбас повернеться, й Крим, й Херсонська та Запорізька області, ви розумієте в що їх перетворять окупанти? Я розумію! Ті, хто виїхав з окупації, це розуміють.
Чим триваліше окупація, тим більше шкоди наноситься нашій землі, підприємствам, природі, екології.
Відкиньте емоції щодо зрадників, прорадянських мешканців Донбасу чи понаїхавших окупантів. Життя вже їм відплатило, бо жити серед гівна та сміття, у купі хвороб, це , як жити у пеклі. Давайте розглянемо ситуацію, що складається на окупованих територіях детально, та поглядом реаліста, господарника, власника.
Окупанти створили на окупованих територіях екологічно-комунальну катастрофу, яка тільки набирає обертів й її відлуння буде мати жахливі наслідки для усіх.
Санітарно-епідеміологічна ситуація. Вона найгірша поки що у окупованій частині Донецької області. Луганська окупована частина має більш скважин, то ще тримається.
Відсутність води, це не тільки про напитися, приготувати їжу, помитися, це ще й каналізація, опалення та багато іншого.
Фізіологічні потреби, тобто сходити у туалет, банальна потреба людини, яка в ОРДЛО стала проблемою номер 1.
Відсутність води, це відсутність каналізації, санітарної обробки приміщень, банальна неможливість помити руки. Не всі мають змогу постійно купляти вологі серветки.
Знаєте, дуже лякає, що в ОРДЛО люди не розуміють ситуації, поводять себе дуже дивно, наприклад, пишаються тим, що вони живуть без цивілізації (завжди так було), кладуть їжу на тарілки в пакетиках, щоб не мити (краще, ніж у Європі), ходять в туалет по маленькому у пластикові пляшки та в пакети по великому, ставлять у квартирах “туалетне” відро (дуже вигідно, зручно, економно), не миються й пишаються цим, як досягненням.
Пишаються тим, що не мають змоги митися, змивати туалет, що виливають помиї біля будинків й сечою тхне усе місто. Я навіть не уявляла, як можна так деградувати.
Усюди в ОРДЛО почали з’являтися наративи, спрямовані на підтримку санітарно-гігієнічної деградації.
Я б не хотіла описувати усі жахи екс-міста троянд, але… Але, ми маємо це знати, щоб розуміти спектр проблем та того, що варто очікувати у найближчий час.
Якщо ви думаєте, це десь там – ні, це на нашій землі, ну, уявіть, що це на сусідній вулиці.
Й епідеміологічні хвороби не мають кордонів.
Кожен раз, коли я дивлюся, як живуть мешканці ОРДЛО, я розумію, що у Всесвіту гарне почуття гумору.
Бо отак виконати бажання “пожить по-русски”, це щось.
Але вони, нагадаю, щасливі в тому гетто.
Гетто сміття, сечі та гівен. Навіть в срср такого не було.
Пакетики з “добром” місцеві гордо викидають у сміттєві баки які, не вивозяться тижнями, місяцями. Запах випорожнень, гнилі, це тепер запах ОРДЛО.
А ще, це антисанітарія, яка породжує інфекційні хвороби, сприяє зростанню популяції пацюків, мишей, вошей, які розносять інфекційні хвороби. Що за цим прийде, варто розуміти. Вже в ОРДЛО фіксують зростання кишкових хвороб, що буде після зими, страшно уявити.
В Донецьку всюди черги за питною водою. В інших окупованих містах теж.
Окупанти та колаборанти намагаються залити очі населенню водою з цистерн. Але воду туди завозять технічну.
В чергах за водою відкривається весь “багатий духовний світ” мешканців ОРДЛО. Бійки, доноси, погрози “продати кадировцям”, хизування “мій родич приїде, застрелить тебе”.
Люди потроху починають хворіти, звірити. Води немає у моргах, лікарнях, пологових, зате є в басейнах, саунах, де відпочивають військові та колаборанти, які при владі.
Дощ чекають, як пришестя Христа. Набирають воду з калюж, з під стріхи. Але сміються, – зате натуральне.
Ну, так, натуральні воші, натуральні глисти, натуральні інфекції, як у печерні часи.
Якась частина розуміє, що відбувається, думаю, менша. Більша частина людей все ще сподівається, що добрий дядя путін вирішить їх проблеми одним помахом руки.
Насправді вирішити питання водопостачання вже неможливо. Під час окупації та наступу росія знищила увесь водогін, включно з насосними станціями.
Вода, це не тільки їжа, туалет, чи гігієна, це ще й опалення.
Взимку ОРДЛО чекає комунальний колапс. Не буде ні води, ні опалення.
Той, хто розумний, той розуміє, що зима буде важкою, надважкою.
Але, розуміють, не розуміють, не важливо, бо критична більшість звинувачує у всіх бідах ОРДЛО-Україну, й на колінах чекає, коли росія все відремонтує, все налагодить, все зробить. Звісно є очікування, яке обіцяє пушилін, тобто ось-ось окупують Слов’янськ й… Й не буде нічого, як я вже писала, водогін знищено.
Донецьк впаде першим у цій екологічній катастрофі, далі ОРДЛО просто складеться, міста будуть вимерзати та вмирати від інфекційних хвороб.
Виходу з цієї біди немає. Більше, росія не буде вкладати кошти в такий проект.
Думаю на росії вже прорахували усі варіації й зійшлися на тому, що… якось буде.
Канал “Північний Донець – Донбас” більше не існує. Росіяни не знають особливості рельєфу Донбасу й те, що водогін, це не канава, арик, чи що вони там придумали, це підйом води насосними станціями по трубах.
Вже в ОРДЛО кажуть, що зникає вода й у скважинах. Звісно зникає, бо після знищення окупантами Каховського водосховища змінився рівень грунтових вод. Саме тому на Донбасі висихають річаки та зникають джерела.
Це означає не тільки крах екологічній системи, а й житлово-комунальної, й повне закінчення будь якої сільгоспгосподарської діяльності.
Зараз окуповані частини Луганщини, Донеччини, Херсонщини та Запоріжжя рятують росію від голоду, бо усе зерно, зібране там, росія забирає собі.
Наступний рік буде вирішальним та згубним для ОРДЛО.
Згадую, як в ОРДЛО раділи підриву Каховської ГЕС , що ж, карма, вона все ж існує. Доведено Донбасом.
Тому, трошки підсумую: води не буде, опалення, скоріш за все, теж, інфекційні хвороби зростуть до рівня епідемії, пацюки, воші та таргани, це вже найменше зло для ОРДЛО, а весна просто затопить ОРДЛО нечистотами.
Коли ми повернемо ці зруйновані, знищені й зпаскуджені землі, чи вистачить в нас сил й грошей відбудувати це?
Саме це питання й викликає біль за нашу, підкреслюю, нашу зранену землю.
Джерело: OBOZ.UA
