Саміт у Лондоні, скликаний британським прем’єр-міністром Кіром Стармером невдовзі після візиту президента України Володимира Зеленського до Вашингтона, ще раз показав, як швидко змінюється політична карта Європи. Нещодавно ми говорили про континент через призму НАТО та Європейського Союзу. Тепер же Велика Британія – країна, яка вийшла з ЄС і пережила складні переговори щодо своєї подальшої співпраці з Брюсселем – зібрала у Лондоні європейських лідерів, пише Віталій Портников для видання “Крим. Реалії”.
Але саміт не обмежився представниками ЄС і НАТО. Однією з ключових фігур зустрічі став Володимир Зеленський. Серед учасників були не лише лідери “традиційної” Європи, а й, наприклад, прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо та міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан. Це означає неформальне визнання нової реальності: західна спільнота шукає нові формати співпраці, навіть якщо відсутність американської делегації поки що виглядає прикрим політичним непорозумінням.
Втім, зрозуміло, що європейські лідери активно обговорюють можливі моделі безпеки. Президент Франції Еммануель Макрон говорить про розміщення французької ядерної зброї в інших країнах Європи. Імовірний майбутній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц пропонує переговори з Парижем і Лондоном щодо ядерного стримування. Кір Стармер та Еммануель Макрон обговорюють з Дональдом Трампом можливі кроки щодо відновлення відносин із Володимиром Зеленським і навіть презентують свій план перемир’я. А ідеї переозброєння Європи, які раніше сприймалися як щось далеке, стають частиною реальної політики: невдовзі після саміту голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн представила амбітний план модернізації європейських збройних сил. Акумулювати 800 мільярдів євро – це серйозна амбіція. Але я цілком припускаю, що цей план буде здійснюватися у форматі навіть ширшому, ніж Європейський Союз.
Звичайно, логічніше було б почати реалізовувати ці ініціативи ще в лютому 2022 року, коли Росія пішла на повномасштабне вторгнення в Україну. Ще краще, якби європейські лідери усвідомили загрозу в 2014 році, коли Володимир Путін, грубо порушуючи міжнародне право, оголосив про анексію Криму. Проте минуле десятиліття минуло в очікуванні: європейці сподівалися, що євроатлантична модель стримування спрацює, а санкції, запроваджені США, ЄС, Великою Британією та іншими країнами Заходу, змусять Кремль відмовитися від експансіоністських амбіцій.
Цього не сталося. Більше того, тепер у Вашингтоні всерйоз обговорюють компроміси з Путіним і, схоже, навіть не намагаючись змусити його повернути окуповані території. Але анексія, війна та окупація чужих земель відбуваються саме в Європі. І, гадаю, тільки від європейців залежить, чи зможуть вони зупинити Росію, запобігти новій хвилі агресії та захистити континент від нових воєн і життя без законів і правил.
Джерело: OBOZ.UA
