Як повідомляє Politico, посилаючись на Трампа й інсайдерів, 130-денний період всевладдя Маска, впродовж якого, до речі, на нього не розповсюджуються правила ані конфлікту інтересів, ані навіть етики, минає наприкінці травня, після чого він має піти й зосередиться на власному бізнесі, а вони з Трампом (додаю я вже від себе), вдячним йому і за чорну роботу, й – ще більше – за те, що своєчасно піде, залишаться друзями, адже піти лише частково той не зможе.
Це, втім, аж ніяк не означатиме якого б там не було закінчення нової американської ери, на початку якої Маск і Венс (що невдовзі стане ЗВИЧАЙНИМ віцепрезидентом, тобто має бути усунений від не дуже властивих цій посаді надзвичайних повноважень) просто зробили необхідну перехідну брудну роботу.
Тож – щодо ер. У новітній історії Сполучених Штатів можна виділити п’ять періодів:
1) 1933 – 1953 різке бурхливе зростання, або “Рузвельт” (разом з Труменом – загалом 20 років);
2) 1953 – 1969 рівновага (Ейзенгавер, Кеннеді/Джонсон – 16 років);
3) 1969 – 1993 консерватизм (Ніксон/Форд, Рейган, Буш-ст. із невеликою перервою на Картера, тобто 20 років із 24);
4) 1993 – 2009 рівновага (Клінтон, Буш-мол. – 16 років);
5) 2009 – 2025 позитивна дискримінація (Обама, Байден із невеликою перервою на несправжнього Трампа, тобто 12 років із 16).
Отже, закінчилася американська (не плутати з французькою!) П’ята республіка новітньої історії. Після дискримінації ПОЗИТИВНОЇ (на користь жінок, темношкірих, кольорових, національних та сексуальних меншин, пенсіонерів, хворих та решти соціально вразливих громадян[-ок], а також – увага! – бідних та/або демократичних країн) починається дискримінація СТАНДАРТНА – із багатовіковими традиціями, доки й вона не стане обридлою, як наразі позитивна.
Напівнезалежні васальні держави, які традиційно й вибагливо століттями перебирають сюзеренами (інколи підторговуючи ідентичністю), охоплені відповідною кастрованою ментальністю, чимось комусь гучно погрожуючи, чекають на свою долю.
Джерело: OBOZ.UA
