Думки військових
Думки військових – це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати, про що живуть і думають військові.
Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки:
Не можу заснути
Слухаю легкі лекції.
Це давно вже у мене.
Ліки компенсують проблеми зі сном
Повинен щось слухати, щоб мозок абстрагувався від проблем зі сном.
Стан з одного боку депресії.
З іншого відчай, жах.
Уяви. За тобою полює снайпер.
Коли він стріляє — це страшно.
І страх постійно з тобою.
Тобі 2 години чекати. І по тобі буде стріляти снайпер.
Мертві тіла. Вони повсюди. Ми на позиціях, а вони повсюди.
Наступає весна.
Воно розлагається. Я не можу це забути.
Мінометні обстріли.
***
Я нікому не потрібен. Я дзвоню в міністерство ветеранів. “Нема денег” кажуть вони мені.
Виплати прекратились
Перервали лікування.
На роботу не беруть.
Кажуть: навіщо ти нужен.
Я уже списаний.
До війни був водієм.
Піти працювати дальнобоєм. Не можу. Перемикає часто.
Вже нема такого.
Багато агресії.
Намагаюсь менше балакать з гражданскими.
Стараюсь такі моменти зберігати.
Війна поділила людей на хороших і поганих.
Ми нікому не потрібні.
Візьміть любу людину, яка лікується.
Ти коли з військовими — то хоча б на одній хвилі.
Не гражданські.
Всі родня — служить. Всі, хто є.
Брат пропав без вісти.
Я списаний. Рік просидів вдома.
Обіда на все.
Близькі є підтримкою.
Несправедливість розʼїдає зсередини.
Нещодавно
Був в Києві.
Везли двухсотого.
Кортеж везе.
Ніхто не став навіть.
Це така неповага.
Люди зажрались.
Тепер здоровʼя не те.
Думаю, скільки ще протягну.
Всі фрази розміщені з дозволу. Дякую всім за підтримку роботи в шпиталі. Завдяки вам я закупив книги, канцелярію, планшетки, і все необхідне. Якщо є бажання підтримати – банка в коментарях.
Джерело: OBOZ.UA
