Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп готовий на все, щоб досягти ефемерного припинення вогню. Цей політичний парадокс ще будуть досліджувати майбутні історики, але нагородити Путіна пом’якшенням санкцій і поверненням Російської Федерації до міжнародної банківської системи, не одержавши натомість нічого навзаєм, може стати великою помилкою нової американської адміністрації. Адже заохочення російського диктатора до миру шляхом надання йому всіляких непродуманих потурань здатне в результаті тільки призвести до зворотних наслідків. Розбещування противника через встановлення з ним союзницьких взаємин, лише провокує його до нових агресивних дій.
І характерно, що задиркуватий “король Америки” Дональд Трамп, коли це стосується Гренландії та Канади, відразу ж стає податливим, безхребетним, безглуздо боягузливим брехуном, коли мова заходить про Путіна. В нього неприхований пієтет до диктатора, який вже чверть століття насиджує свій “трон” в Кремлі, в той час, коли термін перебування на посаді президента США всього 4 роки. Дональд Трамп вважає це величезною несправедливістю, оскільки, якби у нього були ці 25 років, то він стільки міг би зробити “корисного” для Америки. Але не судилося, доля розпорядилася інакше.
Очевидно, що Путін далеко не геній, але йому постійно вдається обводити навколо пальця інтелектуально обмеженого колишнього кадета приватної Нью-Йоркської військової академії Трампа. Московський ляльковод, користуючись розслабленістю свого “білодомного” партнера, має намір витрясти з нього всі бажанні його злочинному режимові рішення. В той час, коли той з відкритим ротом погоджуватиметься на всі пропозиції, котрі надходять з Кремля, навіть не усвідомлюючи, яку небезпеку несуть вони Сполученим Штатам та американському народу. А політичне тяжіння Трампа до Путіна може взагалі обернутися для Америки втратою союзників
А пропутінська MAGA продовжує робити все можливе, щоб дати своєму кремлівському господареві усе, що він хоче, без протидії. І коли б Америку очолював не відвертий прихильник Росії, то він би міг дуже швидко припинити вторгнення Путіна. Цей же політичний персонаж схиляється перед Путіним. Для нього нічого не варто віддати Російській Федерації 20 відсотків суверенних українських територій, звільнити Москву від покарання за наслідки жахливого вторгнення в Україну та викрадення тисяч українських дітей.
Та головне, що Трамп не поспішає виконувати свою обіцянку, що в разі відмови Путіна від мирного процесу Вашингтон має намір діяти дуже різко. А коли Москва навмисне затягує переговори та імітує, що нібито згодна щось обговорювати, хоча в дійсності вона не готова ні про що домовлятися, то тут мусило б прозвучати обіцяне раніше трампівське попередження – якщо диктатор не зупинить військові дії – буде необмежена підтримка України та додаткові санкції проти Росії. Проте цього не сталося.
Доля російсько-української війни, великою мірою, залежить від рівня підтримки Європи і Заходу. Коли Європа та Америка посилили свою підтримку, включаючи введення європейських військ на територію України, то у Росії виникли великі проблеми. Проте подібне рішення чомусь постійно затягується.
Крім того, логіка, з якою Сполучені Штати пов’язують свою подальшу підтримку України, є незрозумілою. Все виглядає так, що єдина гарантія військової допомоги пов’язана з економічними інтересами американських компаній у сировинному секторі, а не зі стратегічними міркуваннями. І це не говорячи про геополітичні негативні наслідки для Америки в часи трампізму. Коли явно прослідковується поступова втрата провідної ролі США в світі, наслідки чого можуть стати трагічними не тільки для американців.
У такому контексті невизначеності існує ризик, що Україна виявиться більш ізольованою і вразливою для російського імперіалістичного експансіонізму. Невизначеність переговорів та важкопрогнозованість їхніх можливих результатів вносить свої деструктивні елементи в подальше протікання всього переговорного процесу.
При цьому, коли Сполучені Штати не засвідчують своєї підтримки, то це негативним чином відбивається й на рішеннях європейців. Які, схоже, не демонструють готовності повністю взяти на себе тягар відповідальності за безпеку України. Посилаючись на обмеженість військових та фінансових можливостей, європейські держави не виявляють бажання брати на себе такі зобов’язання без однозначної підтримки США. В той час, коли угода, яка відображає російські інтереси, не пропонуючи надійних гарантій Україні проти нового вторгнення, тільки провокуватиме Москву перевірити готовність НАТО стати на захист своїх членів.
Проте парадоксом ситуації, яка об’єктивно складається, є те, що чим більше Путін отримуватиме поступок від Сполучених Штатів, тим більше він нахабнітиме. Що може піти на позитив для України. Адже коли в Кремлі вимагають не тільки визнання окупації українських земель, а й політичне підпорядкування України РФ, що в результаті стане просуванням до ліквідації української державності, то Трамп може бути змушений продовжувати американський тиск на Росію у той, чи інший спосіб.
Очевидно, що Москва не хоче відмовлятися від злочинної спадщини СССР, а навпаки продукує нові злочини, які тотожні злодіянням путінських попередників. Росіяни вважають себе якоюсь винятковою окремою цивілізацією, хоча насправді вони не що інше, як антицивілізація, яка хоче зруйнувати існуючий міжнародний порядок. Не бажаючи адаптуватися до нових світових реалій, котрі виникли після 1991 року, Москва вирішила повернутися до практики холодної війни, постійно вишуковуючи для себе нових ворогів.
Спочатку це не викликало занадто великої тривоги у держав Заходу, які пропустили той момент, коли Путін почав реанімувати російську імперію. І він чудово розуміє, що Дональд Трамп не націлений звільнити Україну з лап Путіна, а хоче за просто так отримати під свій контроль її ресурси.
Все це відбувається у той час, коли з’являється реальний шанс дотиснути Російську Федерацію. Оскільки економічна ситуація в Росії погіршується, інфляція дуже висока, існує серйозний брак кадрів. Багато комплектуючих та деталей, які раніше надходили з Європи та США, просто неможливо замінити.
Також було заморожено багато грошей російських бізнесменів, що пов’язані з урядом, і конфісковано дорогі яхти та нерухомість. Газпром на межі краху і зараз заробляє в рази менше, авіація та судноплавство все частіше відчувають великі проблеми, російській армії все більше не вистачає техніки. А броньована техніка стає гостро дефіцитною.
Після того, як росіяни почали використовувати на фронтах війни “бойових віслючків”, цілком можна говорити про деградацію московського війська. Оскільки, коли їм бракує необхідного технічного обладнання, заміна його віслюками чітко показує у якому напрямі розвивається ситуація в цій країні, що й далі продовжує зараховувати себе до наддержав.
Росія нині не що інше, як беззубий тигр, який хоче, щоб всі його продовжували боятися. Розпочавши війну в Україні Москва вистрілила сама собі в ногу, адже тепер стало зрозуміло, що військова могутність, яку вона постійно декларувала, на перевірку виявилася повною фікцією.
Російсько-українська війна змінила глобальний геополітичний баланс. Востаннє подібні тектонічні зрушення такого масштабу відбувалися після розпаду СРСР в 1991 році. Тоді Захід виявився неспроможним наважитися на повний демонтаж цього штучно створеного утворення. Зараз ми знову підходимо впритул до подібної ситуації, і дуже важливо вдруге не піддатися слабкості. Адже допомога ворогу в збереженні його тоталітарної держави, здатна в перспективі вкотре вилитися в намагання Московщини підкоротити своїй волі увесь світ.
Джерело: OBOZ.UA
