По-перше, Президент України визначає для себе в режимі “цілком таємно” максимально (з реальних) і мінімально прийнятні позиції, які можуть бути досягнуті на перемовинах — через посередників — з мордором, а також середню з цих крайніх прийнятних позицій.
По-друге, влада України тихенько моніторить те, що кажуть особисто пуйло або ті, хто займають в мордорі високі пости та/або мають на пуйло вплив, але висловлюють при цьому позиції чи то пуйла, чи то (й вони в першу чергу!) більш м’які, це персонально: пєсков, Мішустін, Мантуров, лавров, Дюмін, Володін, Матвієнко, Чемєзов, Ковальчук, Вайно, Кірієнко, Собянін.
По-третє, офіційні заяви, включаючи інтерв’ю, відповіді на брифінгах чи прес-конференціях, статті тощо від імені Першої особи нашої країни, перших керівників президентського Офісу, ВР, Кабміну або МЗС мають [приблизно-орієнтовно] настільки ж відрізнятись в бік інтересів України від “середньо” прийнятної (згідно з “по-перше”) позиції, наскільки відрізняються від неї ж (але в бік інтересів мордору) позиції відповідного рівня від осіб з “по-друге”.
Тобто тиск на Трампа (й Конгрес!) з боку України й мордора — навіть ще до інавгурації — має взаємно врівноважуватись, якщо дійсно є бажання отримати за американського [й китайського?] сприяння реальний [хоча б проміжний/тимчасовий] результат на перемовинах.
Якщо ж швидко стане зрозуміло, що так не вийде, то в “по-друге” росіяни (теж ще до інавгурації Трампа) мають бути просто оперативно замінені на не менш впливових американців.
Джерело: OBOZ.UA
