Зараз в Україні є ще багато людей мого покоління, які вивчали історію Другої світової війни по підручникам, які були написані під диктовку Кремля. В значній мірі це не були підручники історії, це була в переважній більшості спотворена історія, яку комуністичні ідеологи перетворили у пропаганду. Там було дуже багато неправди, а подекуди і відвертої брехні.
Найбільшого успіху в одурачені населення росії і спотворені дійсної, об’єктивної історії та історичних фактів, відіграв “великий” і всезнаючий історик путін.
Упродовж останніх десятиріч російська держава посилено експлуатує пам’ять про Другу світову війну. Культ Перемоги перетворили на справжню громадянську релігію, не лише заборонивши незручні питання про минуле, а й використовуючи героїчні образи для сучасних політичних потреб, у тому числі для виправдання війни проти України.
Дві третини росіян вважають, що Радянський Союз міг би перемогти фашистську Німеччину без допомоги союзників. Такий результат опитування, проведеного наприкінці квітня 2023 року.
– Не відкривали другий фронт – ось тільки це й відомо у Росії про роль союзників. Що насправді абсолютно не так. У свідомості радянських та російських громадян практично немає місця для Другої світової війни. У іхній пам’яті є тільки Велика Вітчизняна (22 червня 1941 – 9 травня 1945).
Я не збираюсь ґрунтовно аналізувати причини чому так сталося, це окрема тема, якій присвячено багато аналітичних і експертних оцінок істориків і фахівців. Згадав цю тему тільки для того, щоб спробувати задати одне важливе питання і спрогнозувати відповідь на нього.
Чи зміг би СРСР перемогти Гітлера у Другій світовій війні (Великій Вітчизняній), якби США не допомагав радянському союзу і як могла б закінчиться у цьому випадку ця війна.
Якби ми задали це питання пересічним громадянам російської федерації ми б гарантовано отримали б відповідь, що радянська армія під керівництвом великого Сталіна без будь-якої допомоги США чи інших країн здобула б перемогу над гітлером. А допомога США та інших країн антигітлерівської коаліції не мала ніякої вирішальної ролі у цій перемозі руського народа, над нацистською Німеччиною, як тепер вважає путін.
Російське населення і путін вважають, що це російський народ переміг Гітлера.
Скільки б ми не говорили про величезну і всеохоплюючу допомогу США радянському союзу у цій війні і видатну роль президента Ф.Рузвельта, російське населення чути цього не хоче. Путін сказав, що у Великій Вітчизняній війні переміг російський народ, значить це є доконаний факт, який ніхто не наважиться оспорювати.
А шкода. Тому що об’єктивний аналіз історичних фактів, говорить, що без допомоги США Радянський Союз не зміг би перемогти гітлера. Це визнавав навіть Сталін, під час переговорів з президентом США Ф.Рузвельтом в 1943 році у Тегерані.
Величезну роль у організації цієї допомоги зіграв президент США Франклін Рузвельт. Не жага грошей і влади, а прагнення допомогти країні та людям — ось що рухало Рузвельтом.
І він краще за багатьох політиків усвідомлював, що відбувається в Європі після того, як у січні 1933 року Адольф Гітлер очолив німецький уряд. Американці не хотіли воювати: більшість американців вважали, що то справа європейців.
Франклін Рузвельт, несподівано переобравшись у листопаді 1940 року на третій термін, твердо пообіцяв американцям: “Я вже це казав, але ще раз скажу: ваші діти не вирушать на чужу війну”. Багато хто поблажливо ставився до нової німецької влади і виходили з того, що з Гітлером можна домовитись. Європейські держави у середині тридцятих років не зупинили Гітлера, і фюрер усвідомив, що він здатний нав’язати свою волю Європі.
Натомість, американці з полегшенням повторювали: “У нас це неможливо”. А якби хтось інший став президентом? Чи зважився б він, як Рузвельт, воювати проти гітлерівської Німеччини? Чи підписав би з нацистами пакт про ненапад? Як би тоді розвивалися події? Адольф Гітлер окупував би Великобританію, що залишилася без допомоги… А як би закінчилась війна Гітлера проти СРСР без американської допомоги і взагалі яким би був світ, якби в 1940 році президентом США було обрано республіканця, а не Ф.Рузвельта.
Більшість американських та міжнародних експертів, у тому числі радники Сталіна та Гітлера, у своїх прогнозах віддавали перевагу республіканцю Венделлу Вілкі. По-перше, Рузвельт порушив традицію, висунувшись на третій термін. Навіть деякі демократи знаходили це неприпустимим, а Вілкі вів кампанію під гаслом: “Якщо одна людина незамінна, ніхто з нас не вільний”. По-друге, республіканський кандидат звинувачував опонента в намірах втягнути США в світову війну, що погано приховується, стверджуючи на мітингах, що “голоси, віддані за Рузвельта – це хрести на могилах ваших синів, чоловіків і братів”. Тим не менш, Рузвельт виграв. І тільки у 1951 році було прийнято 22 поправку до Конституції США, яка законодавчо обмежила перебування на посаді президента двома термінами.
Рузвельт з Гітлером не підписав пакт про дружбу чи ненапад, як це зробив Сталін у 1939 році відомий, як Пакт Молотова-Ріббентропа, а точніше “Пакт Сталіна – Гітлера”. У таємному додатку до пакту сторони домовилися про розподіл сфер впливу в Східній Європі. Цей договір став прологом до Другої світової війни, яка почалася за тиждень після його підписання.
А які причини укласти угоду з гітлерівською Німеччиною мав Сталін? – Насамперед, слід згадати про те, що саме у Сталіна влітку 1939 року була найбільша сухопутна армія у світі. За кількістю дивізій та людей – у 2,5 рази більше, ніж у Гітлера. За кількістю бойових літаків – утричі більше. За кількістю танків – утричі більше, ніж у Німеччини, Франції та Англії разом узятих. Це не оцінка – це факти.
Саме Сталін у серпні 1939 року вирішував, бути війні чи ні. І якби Сталін пояснив Гітлеру, що мільйон радянських “добровольців” із десятком тисяч танків рушать на Захід наступного дня після того, як Гітлер посміє порушити кордон Польщі, то жодної війни і не було б. Однак Сталін не став заважати Гітлеру розпочати війну. Тому, що Сталіну була потрібна війна – велика європейська війна.
З великою ймовірністю можна передбачати, що Сталін розраховував на зовсім інший перебіг цієї війни, а вийшов “бліцкриг”, стрімкий розгром Франції у травні – червні 1940 року, і Гітлер став господарем більшої частини континентальної Європи. В результаті з тріском провалився весь хитромудрий план Сталіна, його надія прийти як верховний арбітр на згарищі зруйнованою та знекровленою війною Європи.
Сталіну це не вдалося, а тепер путін намагається реалізувати цей план – перетворити Європу на зруйноване і знекровлене згарище, на якому він, нарешті, встановить свій порядок, як на невід’ємній частині його імперії.
Якщо би ми зараз запитали у сучасних українців, коли завершилася Друга світова війна?
Впевнений у тому, що переважна більшість відповіла б – у серпні 1945 року, після того, як був підписаний Акт капітуляції Японії? Така відповідь будь-якої людини в період існування СРСР була єдино правильною і такою, що не піддається жодному сумніву. Але, СРСР розпався, відкрились архіви і ті, хто цікавиться цією тематикою, побачили, що відповідь на це питання залежить як на це подивитися. Якщо ви вважаєте, що кінець війни, як передбачалося, приніс “свободу” країнам, які постраждали від нацистської окупації, то для мільйонів людей ця війна насправді тривала аж до краху комунізму більше тридцяти років тому. Влітку 1945 року народи Польщі, країн Балтії та багато інших у Східній Європі просто змінили правління одного тирана на правління іншого.
Давайте згадаємо про ще одну дуже важливу перемогу Сталіна за результатами Другої світової війни, яка і зараз не дає покою путіну – відкриття другого фронту у 1944 році і які наслідки для країн Європи він мав.
Головна претензія радянських істориків, генералів, усіх поспіль, включаючи Сталіна, полягала в тому, що США та Британія ніяк не хотіли нібито відкривати другий фронт. Ця брехня повторювалася активно в усі радянські роки, тоді як правда полягала в наступному – це Сталіну в 1939 році потрібно було відкривати “другий фронт” проти Гітлера, чого він не зробив. До початку війни Гітлера проти СРСР Британія вже давно воювала з ним, вони вже потопили лінкор “Бісмарк”, був Дюнкерк, була війна в Африці, британці бомбардували Берлін, велися бої у басейні Середземного моря. Британці, таким чином, вже намагалися блокувати Гітлера на заході та на півдні. Радянський Союз, коли британці воювали з Гітлером, постачав Німеччині хліб, нафту, залізну руду, вольфрам, молібден, нікель – усе, без чого Гітлер не зміг би воювати.
Головна ж перемога Сталіна в Тегерані у сенсі другого фронту полягала не у задоволенні його вимоги відкрити другий фронт негайно – це було зроблено, хоча і через півроку, а визначенні напрямку удару – в Нормандії. Черчілль вважав, що головний удар по Німеччині потрібно завдавати з “м’якого підчерев’я Європи” – з півдня. Через Румунію, яка була для Німеччини головним джерелом нафти, через Грецію, Болгарію, Югославію. Якби американські та британські війська висадилися в цьому районі, на півдні, то в цьому випадку Німеччина швидко втратила б ці країни, і їй довелося б дуже важко – в Югославії йшла партизанська війна, та й інші країни були б втрачені Гітлером дуже швидко.
Але це дуже не подобалося Сталіну, йому потрібно було щоб США та Великобританія висаджували свої армії в Нормандії – з іншого боку Європи. Тоді у Сталіна з’являлася можливість захопити всю Східну Європу, включаючи частину Німеччини, Угорщину, Чехословаччину тощо. Якби союзники висадилися на півдні, то жодного “соціалістичного табору” ніколи не виникло б. Рішення про те, що США та Великобританія відкриватимуть “другий фронт” на півночі Франції, було найбільшою перемогою Сталіна, так вважає відомий історик Марк Солонін.
А тепер давайте повернемось у сьогодення. Майже третій рік йде війна, яка кожний день спричиняє українському народу величезні біди і страждання.
Я навмисно згадав Другу світову війну, Сталіна, його “перемоги”, роль США у перемозі над фашизмом.
Трохи раніше намагався спрогнозувати: яку відповідь можна було б отримати від пересічного росіянина на питання чи зміг би радянський союз перемогти гітлера без допомоги США.
А тепер давайте спробуємо спрогнозувати, а якби українці відповіли на питання, чи здатна Україна перемогти путінську росію без допомоги США?
Впевнений у тому, що відповідь буде однозначно, що Україна не зможе без допомоги США перемогти путінську росію.
Це надзвичайно важливий політичний результат майже трьох років війни. Українці високо цінують величезну допомогу і підтримку, яку надають Сполучені Штати нашій країні. Можна з високою ймовірністю прогнозувати, що українці цілком усвідомлюють, що без допомоги США та інших наших друзів та партнерів із антипутінськоі коаліції, Україна не змогла б самотужки стримати другу армію у світі.
Але, після обрання Дональда Трампа 47 президентом США, почались активні інформаційні повідомлення, про те, що команда обраного президента, з метою реалізації його передвиборних гасел, в тому числі про швидке завершення війни в Україні, почала активні підготовчі чи консультативні заходи, пов’язані з тим, щоб знайти механізм примусити путіна, перш за все саме його, до початку мирних переговорів.
Оточення Трампа намагається отримати швидкий ефект у цьому питанні, ще до вступу Дональда Трампа на посаду президента Сполучених Штатів. Інформаційний простір наповнений різними припущеннями, а інколи відвертою дезінформацією. Єдине чого немає – чіткої і зрозумілої позиції Дональда Трампа щодо можливості завершення цієї страшної війни. Але є чітка і зрозуміла позиція путіна. Він виглядає максимально впевненим, можливо навіть задоволеним від того як складається ситуація і на фронті, і в міжнародних справах. Путін ніколи не казав і не каже, що він проти переговорів чи проти завершення війни. Він постійно це підтверджує, але обставляє це такими умовами, які абсолютно неприйнятні ні для України, ні для Заходу. Більше того, складається враження що путін відверто глузує з Заходу, усвідомлюючи, що Сполучені Штати разом з антипутінською коаліцією нічого не можуть запропонувати такого, щоб примусило його, володаря величезної ядерної країни, погодитись на мирний договір, який буде рівносильний його поразці.
Мабуть, багато хто звернув увагу на те, що головна гострота путінської риторики про війну останні місяці, в більшій мірі стосується не України, а Заходу. Таке враження, що путін просто знущається з Заходу і усім своїм виглядом і риторикою показує своє задоволення тією ситуацією, яка склалася: на фронті він кожний день добивається просування агресорів углиб України, військово-промисловий комплекс росії працює на повну потужність і значно випереджує можливості забезпечення армії боєкомплектом і усього що потрібно для війни, ніж на це в даний час здатні країни НАТО. Російське населення знаходиться в повній апатії, воно максимально підтримує будь-які дії путіна, навіть відверто божевільні. Санкції можливо і впливають на ситуацію у внутрішньому житті росії, але не наскільки, щоб загрожувати його владі.
Путін неодноразово відкрито погрожує не Україні, а вже Заходу, а Захід не знайшов поки що адекватної відповіді на ці погрози.
Заходу, нарешті, потрібно однозначно усвідомити, що ніякі переговори про перемир’я, чи про підписання мирного договору, путіна ніколи не влаштують. Йому вже не потрібна Україна, він вважає, що рано чи пізно він зможе зламати волю українського народу. Путіну вже потрібна Європа, новий світовий порядок.
Тільки питання розподілу світу можуть цікавити путіна. Все інше, це – політична гра, мета якої повернути боєздатність російської армії, щоб з новою силою вдарити по європейським країнам і відновити російську імперію.
Заради відновлення російської імперії путін не зупиниться перед будь-якими кроками, якими б вони божевільними не були.
Незважаючи на те, що путін агресор, його агресія і протиправні дії, які порушують міжнародне право визнані на світовому рівні, проти нього Міжнародний кримінальний суд відкрив кримінальне провадження і видав міжнародний ордер на його арешт, як міжнародного злочинця, окремі члени НАТО продовжують з ним спілкування, а Дональд Трамп готується з ним зустрітися.
Давайте знову думками повернемося до передвоєнних і воєнних років Другої світової війни. Усі намагання примирити Гітлера, задовольнити його інтереси з тим щоб не допустити повномасштабної війни, закінчилися світовою трагедією, жертвою якої стали біля 150 млн людей планети.
З початком Другої світової війни, лідери США і Великої Британії ніколи не шукали особистих зустрічей для перемовин з Гітлером і підписанням з ним будь-якого мирного договору.
Рузвельт і Черчілль чітко вважали, що Гітлер – міжнародне зло, яке потрібно перемогти, а не шукати з ним компромісу чи перемовин, як поділити світ за впливом.
Можливо і сучасним політикам доцільно запозичити досвід боротьби з агресором, яким був Гітлер і щоб антипутінська коаліція застосувала проти путіна ті ж політичні заходи, які застосував Захід та антигітлерівська коаліція відносно Гітлера.
Давайте згадаємо Касабланку. Скоро виповниться 82 роки, як були прийняті історичні рішення, які на багато років вплинули на світовий порядок. Про цю конференцію в СРСР майже нічого не було відомо, оскільки там не було Сталіна. Але саме на цій першій антигітлерівській конференції були прийняті найважливіші рішення, які на багато років стали нормою міжнародного життя.
Отже, з 14 січня 1943 року по 24 січня 1943 року в Касабланці (Марокко) відбулась таємна конференція за участю президента США Франкліна Рузвельта і прем’єр-міністра Британії Вінстона Черчілля. На ній були обговорені плани спільних військових дій проти Німеччини та її союзників, відкриття другого фронту в Європі і прийнято рішення вимагати безумовної капітуляції від Німеччини, Італії та Японії.
Майже 82 роки тому в Касабланці учасники конференції ухвалили рішення про повну капітуляцію Гітлера.
На підсумковій прес-конференції 24 січня 1943 року з вуст президента США Ф.Рузвельта, світ уперше почув – “Беззастережна капітуляція”. “Об’єднані Нації переконані в тому, що світ може бути досягнутий лише внаслідок беззастережної капітуляції держав осі”, – заявив він. В Атлантичній хартії, прийнятій 10 серпня 1942 року і яка загалом визначала, за що борються США та Британія, ні про що подібне не йшлося. Франклін Рузвельт надавав таке значення цьому формулюванню, що називав зустріч у Марокко “конференцією з питання беззастережної капітуляції”. Радянський Союз офіційно приєднався до цієї вимоги через 10 місяців на Тегеранській конференції.
З історичних джерел відомо, що 10 травня 1941 року колишній британський прем’єр Ллойд-Джордж у довірчій бесіді сказав радянському послу Івану Майському про можливість примирення з Німеччиною, якщо Берлін погодиться обмежити свої домагання Данцигом, Сілезією, Австрією та Ельзас-Лотарингією. Він не входив до уряду, а був лише членом Палати громад, хоча авторитетним і впливовим, але, очевидно, такі думки тинялися в умах британської еліти.
За інформацією відомого радянського терориста Павла Судоплатова, наприкінці червня того ж року, невдовзі після нападу Німеччини на СРСР, радянська влада намагалася через нейтральну на той момент Болгарію прозондувати можливість укладання нового Брестського миру.
Починаючи з третього січня 1943 року можливість завершити Другу світову війну компромісом не розглядалася союзниками навіть теоретично.
Тобто, тільки повний розгром Гітлера і його повна капітуляція. Ніяких переговорів чи зустрічей з Гітлером учасники антигітлеровськоі коаліції не вели.
Тепер давайте повернемось до сьогодення. Знову повним ходом ідуть розмови про неминучість переговорів з путіним про мир чи перемир’я, які при майже усіх варіаціях передбачають втрату Україною значної частини своєї території і фактичне домінування путіним над Україною.
Не секрет, що путін за останні роки за допомогою придворних істориків і потужної пропаганди уміло нав’язують російському населенню та іншим країнам “історичні паралелі” між історичними постатями в історії російської імперії. Все зводиться до того, що на Заході багато хто порівнюють путіна з Сталіним. В росії є навіть розроблена теорія “п’ятого Сталіна” в історії росії, в якій йшлося про “дивовижних правителів”. Такими фігурами автор цієї теорії вважає були – хреститель Русі, великий князь Київський Володимир Святославич, Іван Грозний, Петро I, Сталін і, нарешті, володимир путін.
Путін, безсумнівно, вважає себе визначною фігурою історії росії і претендує на роль “збиравача історичних російських земель”, саме це і визначає усю логіку його дій і планів.
Можна не сумніватись, що путін добре пам’ятає і знає, що 11 лютого 1945 року завершила свою роботу Кримська конференція “Великої трійки” і що саме тоді Сталіним, Рузвельтом та Черчіллем було не лише обговорено, а й прийнято план післявоєнного устрою Європи, яку історики позначили згодом як “хрестини радянської імперії” і вважали, що на Кримській конференції США та Великобританія де-факто визнали утворення радянської імперії. Хрещеними батьками цієї імперії стали президент Сполучених Штатів та прем’єр-міністр Великобританії.
Зараз путін буде намагатись повторити успіх Сталіна і схилити Захід, перш за все Сполучені Штати і Велику Британію, до нового розподілу світу.
Новий розподіл світу за сферами вплину – це і є головна мета путіна на даному етапі війни. Його не цікавить припинення війни чи перемир’я з Україною. Треба, нарешті, вже усім зрозуміти, що війна – це форма існування росії. Не буде війни, не буде і Росії.
Крім того, для Путіна колосальною є проблема і що робити з величезними масами військових, які пройшли війну і будуть демобілізовані. Тому путіна не цікавить і не може цікавити будь-який варіант припинення війни, його цікавить лише нова геополітична реальність у світі, в якій путін стає одним із повноправних вершителів долі світу. Головною умовою для нього буде – відновлення російської імперії, а предметом переговорів можуть бути лише її кордони.
Сталін переміг Захід у 1945 році, а чи вдасться путіну перемогти Захід у 2025 році? Покаже час.
Джерело: OBOZ.UA
