У Києві, у межах документального проєкту “Щоденники мирних: голоси тих, хто вижив, і тих, хто ні” музею “Голоси Мирних” Фонду Ріната Ахметова, відбулося публічне інтерв’ю з Христею Храновською. Тема зустрічі: “Щоденники війни: про що пишуть українські діти?”.
Христя Храновська – відома меценатка, яка реалізувала чимало соціальних, освітніх та культурних ініціатив. Серед останніх – створення пересувної виставки “Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей”. Модерувала бесіду Наталія Ємченко, директорка з комунікацій SCM, членкиня Наглядової ради фонду.
Виставка вже відбулася в 6 містах Європи та у 2 містах в США. В її основі – щоденники 14 дітей від 7 до 16 років із різних регіонів України. Ніхто не очікував, що занотовані дітьми думки про війну, використані у проєкті, стануть потужним дипломатичним інструментом. Фрагменти его-документів цитувалися на Генеральній асамблеї ООН.
“Мета проєкту – показати міжнародній спільноті той біль, який переживає молоде покоління українців. Розказати про все їхніми словами, діями та вчинками, які вони фіксують. Виставка називається “Щоденники війни: нерозказані історії українських дітей”, але це не лише щоденники, а й відеозаписи, малюнки, артефакти загиблих батьків”, – пояснює Христя Храновська.
Вона наголосила, що світ не до кінця розуміє, що переживають українці кожного дня.
“Люди не усвідомлюють масштаб жаху. Відтак місія проєкту — показати міжнародній спільноті, як під час війни живуть українці. Діти ж у своїх щоденниках описують пекло, розповідають про недитячі пережиті емоції дуже просто, незаангажовано”, – додає меценатка.
Ідея створити проєкт виникла у Христі під впливом фільму “Щоденник Анни Франк”. Ця історія розгорталася 80 років тому, і вона досі вражає драматизмом. Українські ж діти переживають те саме прямо зараз, й світ про це повинен знати.
Христя поділилася історіями дітей, які передавали для виставки свої записи, малюнки й речі загиблих батьків: жетони та телефони, листи, написані для батьків на фронті. Діти надавали ці речі з проханням показати їх світові, щоб розказати про жертви їхніх близьких.
“Коли дитина віддавала щоденник чи річ загиблого батька, я запитувала: “Чи точно ви хочете це зробити?” І діти відповідали: “Так, я хочу, щоб про мого тата знав весь світ”. Це величезна відповідальність для нас”, – розповідає меценатка.
І додає, що проєкт “Щоденники війни” демонструє важливість документування трагедій для збереження пам’яті. Він допомагає світові зрозуміти реалії війни через особисті історії дітей, які живуть у її тіні.
Наталія Ємченко також наголошує на важливості документування особистого досвіду війни.
“Музей “Голоси Мирних” фонду Ріната Ахметова вже зібрав понад 120 000 свідчень, у тому числі й щоденників. В нас є щоденники з Маріуполя, які за своєю силою дорівнюють свідченням Анни Франк”, – підкреслила Наталія.
Документальний проєкт “Щоденники мирних: голоси тих, хто вижив, і тих, хто ні” розташовано на першому поверсі Музею історії міста Києва (вул. Богдана Хмельницького, 7).
Публічні інтерв’ю відбуваються у рамках циклу культурологічних подій музею “Голоси Мирних”, спрямованих на збереження пам’яті про війну. Слідкуйте за анонсами заходів у соцмережах фонду Ріната Ахметова та на сайті музею.
Джерело: РБК Україна
