Президент США Дональд Трамп відкрито висловлює розчарування діями кремлівського диктатора Володимира Путіна, але навіть якщо він надасть Україні безпрецедентний обсяг озброєнь, це не означатиме гарантованої поразки Росії у війні. Так, масштабні поставки військової допомоги з боку США і Європи здатні значно поліпшити ситуацію, але необхідні комплексні заходи, включно з мобілізацією і стратегічними діями України. США мають два ключові важелі впливу на Росію. Перший – збільшення обсягу допомоги Україні, другий – посилення економічного тиску. Але питання полягає в тому, наскільки рішуче Вашингтон готовий їх застосовувати.

Порівняно з початком повномасштабної війни ситуація на фронті змінилася, але за останні місяці значних зрушень не відбулося. Російська армія стикається з нестачею особового складу, змушена залучати дорогих контрактників, включно з іноземцями. Бойова підготовка слабка, запаси радянської техніки виснажуються. Однак стратегія ворога залишається незмінною – тиск і пошук вразливих місць в українській обороні. Росія здатна зберігати нинішній темп наступу щонайменше до осені.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.

– Трамп розчарований у Путіні, він скоротив термін свого 50-денного ультиматуму до 10 днів, а також заявив, що війна може тривати довго, оскільки Україна для Путіна “як сіль в оці”. Але хіба він не здатен швидко зупинити цю війну, просто надавши Україні достатньо озброєнь для перемоги над ворогом на полі бою?

– Не все залежить від Трампа. Немає такої формули: надав озброєння – і автоматична перемога. Це не комп’ютерна гра. Навіть якщо надати Україні багато озброєння, це справді може помітно поліпшити ситуацію, але далеко не все озброєння може бути освоєно швидко. Надавши Україні багато озброєння, американці та європейці призведуть до зміни ситуації в кращий бік, але це не означає гарантованої поразки Росії – наголошую – гарантованої. Гарантована поразка Росії – це і велика допомога, і якісь правильні та інші дії з боку України, тобто це комбінація.

Теоретично в американців, безумовно, є дуже серйозні інструменти впливу на Росію. По-перше, це більше допомоги Україні. У цьому випадку Росія однозначно зіткнеться з більш серйозними труднощами на полі бою, зокрема й дуже серйозними. По-друге, це економічний тиск на Росію. У США є санкційні інструменти такого рівня, які призведуть до того, що у Росії буде менше доходів, тобто менше коштів на війну, і постраждає рівень життя в Росії. У той момент, коли страждає рівень життя, влада – навіть та, яка не особливо прислухається до населення, – все одно змушена якось звертати на це увагу.

Тобто у США є ці два інструменти, але питання в тому, наскільки вони ними скористаються. Звісно, у нас відповіді на це питання немає. Досі взагалі не було ані найменшого оптимізму з приводу позиції Трампа, точніше, він був мінімальний. Зараз по ходу його розчарування позицією Росії, обіцянок вдатися до тих чи інших заходів оптимізму додалося. Але знову-таки оптимізм – це будь-який крок у бік збільшення допомоги Україні та санкції проти Росії. Але для того, щоб це всерйоз вплинуло, кроки повинні мати кардинальний характер.

Для початку подивимося, наскільки далеко буде готовий зайти Трамп у найближчі 10 днів. Навряд чи Росія піде за цей час на поступки.

– Ви сказали, що гарантована поразка Росії передбачає також і правильні дії з боку України. Ви могли б уточнити, про що саме йдеться?

– Йдеться про дії військового і навколовійськового характеру. Спираючись на джерела, зокрема українські джерела, складно сказати, що все робиться оптимально і правильно. Наприклад, є проблеми навколо мобілізації та комплектування Збройних сил. Сьогодні очевидно, що на фронті не вистачає людей. Як пояснюють українські військовослужбовці, у Покровську російським військовим вдалося просочитися, бо недостатньо піхоти. На найгарячішій ділянці фронту не вистачає людей.

Ситуацію, коли мобілізація викликає недовіру в дуже великої частини населення, бажано було б усіма силами змінити. Кількісний фактор дуже важливий. Коли військових не вистачає, це не означає, що потенціал призову вичерпано. Тут українському керівництву належить над чимось подумати, зважити пріоритети.

Зрештою, треба приділити увагу комплектуванню, зміцнити старі бригади, що мають серйозний фаховий кістяк, посилити їх за рахунок новобранців, де ті набудуть швидших і правильніших навичок. Альтернативою могло б бути створення нових частин із новобранців, але такі нові частини відносно небоєздатні, бо немає боєздатного кістяка, який проводить підготовку.

Нарешті, потрібні рішення власне військового характеру. Тут теж не все оптимально. Є сильні бригади, а є далеко не сильні. Можна процитувати генерала Драпатого, до речі, одного з тих генералів, якого в армії найбільше поважають. Коли він підбивав підсумки своєї діяльності на посаді командувача Сухопутних сил, він описав ситуацію, яку він застав, коли прийшов на цей пост. Він описує якісь реалії в Сухопутних силах, і ці реалії, за його ж описом, вкрай негативні. Якщо припустити, що це не якийсь острівець поганого в океані хорошого, то є над чим працювати.

Тому є комплекс заходів, і найважливішим складником є кількість військовослужбовців на фронті. Над цим необхідно працювати, тут Захід нічим допомогти не може.

– Трамп заявив, що Путіну важко вести війну. У цьому контексті він згадав плани Путіна про Київ за три дні тощо. Чи бачите ви якісь ознаки того, що дійсно окупаційна армія, можливо, зменшила темп, втратила частину свого наступального потенціалу? На вашу думку, як розвиватиметься ситуація далі, скажімо, восени цього року?

– Якщо порівнювати з самим початком війни, то, безумовно, все докорінно змінилося. Але якщо порівнювати з ситуацією останніх місяців, то особливих змін немає. У них, звичайно ж, багато труднощів з особовим складом. Їм доводиться дуже багато платити контрактникам, зокрема іноземцям. Ба більше, бойова підготовка кульгає. Вичерпуються запаси радянської техніки, їм доводиться імпровізувати, діяти іншими способами. Але загалом темпи їхніх дій приблизно ті самі, і стратегія приблизно та сама – це пошук слабких місць, тиск, який і іноді приносить успіхи суто тактичного характеру.

У найближчій перспективі я не бачу ситуації, коли щось кардинальним чином зміниться. Так, вони зазнають дуже важких втрат, але, мабуть, ці втрати все одно менші, ніж те поповнення, яке приходить. Крім того, втрат зазнає й Україна. Тому ця комбінація реалій дає їм змогу, принаймні на цей момент, і, мабуть, до осені включно зберігати такий темп наступу, який вони ведуть. А далі буде видно.

Поки що я не бачу особливих причин для того, щоб щось змінилося в підході російського командування в найближчі місяці. А далеко загадувати немає сенсу.

Джерело: OBOZ.UA

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *