16-річній Ксенії досі складно згадувати початок вторгнення, коли її завжди теплий та дружній Херсон за один день став похмурим, напруженим і відчайдушно-сильним. Потім були місяці в окупації – дівчина боялася навіть увімкнути ввечері світло у своєму домі і постійно відчувала, що кожна хвилина може бути останньою. Пережите підштовхнуло Ксенію взяти участь у Конкурсі есе, який проводить Фонд Ріната Ахметова.
Її робота в 2024 році посіла перше місце, читайте її за посиланням.
Наразі триває прийом заявок на Всеукраїнський конкурс есе-2025. Цьогорічна тема – “Подія, яка змінила все. Сила допомоги”. Встигніть взяти участь у конкурсі та подати своє есе до 21 травня 2025 року через реєстраційну форму на сайті Музею. Посилання тут.
Переможниця минулорічного конкурсу есе Ксенія вважає, що голоси українців важливі і люди повинні більше знати про воєнні злочини російської армії. Дівчина згадує свій особистий досвід життя в окупації. Тоді всі херсонці дізналися, що таке виживати. У місті було вкрай важко знайти будь-яку їжу, кожна “прогулянка” перетворювалася на полювання з непередбачуваними наслідками.
“Якось я йшла поміж будинків і пролунав вибух. Подумала, що тієї миті, можливо, хтось помер”, – зізнається Ксенія.
Врешті її родина вирішила евакуюватися. Частково видихнути вдалося вже у пункті призначення.
“Я побачила прапор України і полиці в магазинах, заповнені продуктами. А ще, людей, які спокійно ходять вулицями і не турбуються про те, де їм взяти їжу і що робити, якщо зустрінеш окупанта”, – згадує перші враження Ксенія.
Весь цей час найбільше Ксенія переживала за батька – він на той момент жив у селі, яке теж захопила російська армія. Про його відчайдушну втечу з окупації на човні вона розповідає за посиланням.
Колекція Музею “Голоси Мирних” Фонду Ріната Ахметова налічує понад 130 тисяч історій про війну. Це найбільша у світі колекція історій мирних людей, які постраждали від війни Росії проти України.
Джерело: OBOZ.UA
