США проводять зустрічі з Росією та Україною, наближаючись до мети, вкотре заявив президент США Дональд Трамп, коментуючи перспективу врегулювання війни. Риторика держсекретаря США Марко Рубіо дещо інша – Росія має якнайшвидше визначитися, чого вона прагне. Рубіо запевнив, що Україна показала свою готовність до припинення війни, а завершитися вона має “прийнятним для обох сторін” рішенням.
“Якщо буде тактика затягування, ми не будемо у цьому зацікавлені, Трамп не братиме участі в нескінченних переговорах. Ми скоро знатимемо, чи серйозно Росія ставиться до миру. Якщо так – чудово, якщо ні – потрібно буде переоцінювати наше становище і те, що ми робитимемо”, – зазначив держсекретар США.
Та Москва не просто так затягує час. Тактика Росії сьогодні – використання затягування процесу припинення вогню для просування своїх інтересів військовим та дипломатичним шляхом. РФ прагне захопити якнайбільше українських територій, до того ж війна стала основою російської економіки та суспільства, а настання миру може спричинити колапс усієї системи, і російська влада це чудово розуміє.
Що може вплинути на Росію стосовно припинення війни, чи готовий Трамп до поступок за рахунок України, навіщо потрібні прямі переговори Європи з Путіним та хто має бути головним перемовником?
Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв’ю для OBOZ.UA поділився Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”.
– Пане Олександре, на ваш погляд, чого ж прагне російський диктатор Володимир Путін на цьому етапі й чи готовий він до припинення війни?
– Мені здається, що існує велика різниця між позицією Росії і позицією Дональда Трампа, для якого головним є саме припинення бойових дій. Тобто замороження війни по лінії зіткнення, а далі, мовляв, ми будемо проводити переговори – і якось, можливо, колись ви домовитесь. Для Росії ж це є неприйнятним варіантом, бо фактично ставить певну крапку на головному – знищенні України. Кремлю буде важко пояснити це своїм громадянам. Тобто продати це як перемогу, вочевидь, буде дуже важко.
Сьогодні в РФ є достатньо велика частина ура-патріотів, яких сам путінський режим і виростив, і вони фактично вимагають “остаточного вирішення українського питання раз і назавжди”, тобто знищення нашої держави та українців як нації. З цієї точки зору, позиції США та Росії не збігаються.
Якщо ми прислухаємось до слів держсекретаря США про те, що, мовляв, Україна погодилась на план Трампа про припинення вогню, а Росія затягує час, то про це навіть сказав сам Дональд Трамп. У той самий час, як на мене, є психологічна проблема, яка сьогодні тяжіє над ним. Американському президенту для того, щоб перейти до більш активного тиску на РФ, треба визнати свою помилку, чого Дональд Трамп категорично не любить робити від слова ніколи. Адже він казав, що Путін – мій друг, він мене поважає, не обдурить, ми припинимо війну, я впевнений у Росії. Водночас РФ продовжує масовані обстріли України та масове вбивство українців, і що особливо страшно – дітей. І знову Трамп заявляє, що його турбують ракетні атаки Росії по Україні.
На мій погляд, Дональд Трамп усе ж встановив певний психологічний дедлайн, передусім для самого себе, оскільки він має щось сказати чи показати на 100 днів свого президентства. І саме українське питання буде достатньо важливим. Тому якщо до цього часу нічого не відбудеться, вочевидь, уже постане питання руба, чи робить він щось із Росією, чи ні.
Що стосується поведінки Кремля, то ви абсолютно праві, війна стала фактично частиною російської економіки й суспільства за три роки. Війна стала фактично джерелом легітимізації, цементування режиму Путіна. Ми можемо говорити, що припинення бойових дій призведе до серйозних проблем і в економіці, й у внутрішній політиці РФ.
З іншого боку, існує друга проблема – російська економіка, яка вже ледь витягує отакі інтенсивні бойові дії. З цієї точки зору Росії (Путіну) треба дійсно припинити війну, але все ж таки вийти на щось прийнятне для себе. Але необхідні Кремлеві фактори, які сприйматимуться як політична перемога Росії, для України будуть капітуляцією. Мені здається, Путін вважає, що зараз є таке собі “вікно можливостей” для того, щоб досягти максимальних поступок від України під тиском Сполучених Штатів, які будуть однозначно сприйматися у російському суспільстві як перемога Росії.
– Економічні проблеми, які має Росія, та ціна на російську нафту, яка вже впала на 25% нижче за закладений у бюджеті рівень на фоні тарифної війни, – наскільки це вагомий фактор для Путіна, аби припинити війну?
– На мій погляд, цей момент значно скорочує можливості маневру та часових рамок для Путіна. Але тим не менше, я думаю, що Росія буде намагатися ще певний час продавлювати найбільш вигідні для себе умови перед тим, як припинити вогонь.
Та проблеми зростають. Наприклад, за різними оцінками, до кінця 2025 року російський фонд добробуту, який фактично фінансував цю війну, буде вичерпано. Це понад 300 мільярдів доларів, які були в РФ на початок широкомасштабного вторгнення. І тепер виникає такий тонкий момент, коли гроші закінчаться, й треба буде вирішувати, що робити далі. Чи буде готове воювати все російське суспільство й нести всі труднощі війни? І на це запитання у Путіна немає відповіді. Кремль реально боїться тієї ж великої мобілізації, бо не впевнений, як відреагує суспільство, коли його поженуть вмирати в Україну у великих масштабах. Тому я думаю, що до кінця 2025 року Росія все ж хоче якось принаймні припинити вогонь, але все ж прагнутиме завершити так звану “СВО” з максимальною вигодою для себе.
– Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков зазначив, що “Володимир Путін підтримує ідею припинення вогню в Україні, але для цього треба вирішити низку питань”. Натякаючи на те, щоб Україна й світ офіційно визнали нинішні тимчасово окуповані українські території російськими, зокрема й Крим, та інше, про що неодноразово заявляли Путін і представники Москви.
З одного боку, ми маємо заяву заступника закордонних справ РФ Сергія Рябкова про те, що США все ще не зважають на ці вимоги. З іншого, є неоднозначні висловлювання спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа, який досить відкрито говорить про те, що Україна має поступитися РФ своїми територіями. У Європі існує застереження щодо того, що Дональд Трамп може таки перетнути “червоні лінії” України та погодитися на певні умови Росії. Наприклад, про те, що Трамп ризикує зробити “історичну помилку”, якщо його переговори призведуть до визнання США претензій Росії на Крим та інші зайняті території, вважає радник польського уряду щодо України Павло Коваль, який консультує прем’єр-міністра Дональда Туска та очолює комітет із закордонних справ польського парламенту. Висока представниця ЄС Кая Каллас зазначає, що Марко Рубіо нібито їй сказав, що американці не перейдуть “червоних ліній” України, але це вкотре натякає на те, що в американського президента все-таки розглядають подібний варіант.
– Теоретично Трамп може це зробити, на превеликий жаль. І ми маємо це мати на увазі, оскільки в його команді є багато людей, які говорять російськими наративами. То й же Віткофф, який просто заливає у вуха Трампу ці путінські речі. Тому небезпека є, і ми маємо це усвідомлювати. З іншого боку, є і в оточенні Трампа люди, наприклад, Марко Рубіо, які жодних сентиментів до Росії не мають. Бо поразка України – це буде поразка Сполучених Штатів, і вони це розуміють. Також є фактор Європи, представники якої нещодавно заявили про те, що санкції повністю буде знято лише після того, як Росія поверне Україні всі окуповані території, включно з Кримом. Саме тому Росія і прагне юридично закріпити окуповані території для того, щоб під цією умовою говорити про зняття санкцій, щоб отримати вихід на європейські ринки, які вона по факту втратила. І от це є критично важливим моментом, який, я сподіваюся, не дасть тому самому Дональду Трампу переступити ці “червоні лінії”. Бо він усе ж таки розуміє, що для тиску на Європу в нього зараз механізмів не дуже багато, особливо на тлі загальної економічної війни.
Загалом українське питання, вочевидь, буде вирішуватись у контексті загального європейського питання, й про це говорить Європа, яка продовжує наполягати, по-перше, на тому, що нічого про Україну без України не можна говорити, а по-друге – нічого не можна говорити про безпеку Європи без Європи, і, що надзвичай важливо, ці два пункти підтримав Китай. Отже, фактично створюється така ситуація, за якої навіть якщо Росія і США хотіли б про це домовитись і закрити тему, то це буде надзвичайно складно з точки зору інших гравців, які чинитимуть цьому опір.
– Тобто ви вважаєте, що Україну є кому прикрити на випадок пакту Трампа-Путіна?
– Я сподіваюся, що принаймні не вийде просто так нав’язати цю історію, бо в Європі це теж дуже чітко розуміють, тому максимально чинитимуть опір такому сценарію.
– “Коаліція охочих” щодо України погодилася з тим, що хоча б один європейський лідер має поговорити з Росією, заявив президент Фінляндії Стубб. Президент Франції Еммануель Макрон нібито готовий очолити переговорний процес від імені європейських партнерів, “коли прийде час” і якщо переговори буде узгоджено з партнерами, зокрема з українською стороною. Водночас Макрон кілька років поспіль, від моменту приходу до влади у 2017 році, вів інтенсивні переговори з Путіним і які результати отримав? Можливо, правильніше було б прем’єр-міністерку Італії Джорджу Мелоні призначити головним перемовником від Європи. Тим більше, що їй сьогодні симпатизує Дональд Трамп.
– З одного боку так, але з іншого боку, Джорджа Мелоні зараз не може конвертувати свої добрі взаємини з Трампом у якісь серйозні політичні перемоги. Що стосується того, чи треба говорити загалом із Путіним? Вочевидь, це доведеться робити, якщо мова піде про гарантії безпеки для України. А ми вже прийшли до згоди, Україна та Європейський Союз принаймні, що без гарантій безпеки для України жодного тривалого миру досягти неможливо. З цієї точки зору, мені здається, якраз кандидатура президента Франції є оптимальною станом на сьогодні. Так, дійсно, він дуже багато спілкувався з Путіним, у них були достатньо неформальні стосунки. Макрон зараз є лідером Європейського Союзу. Це очевидний факт, і це визнають і інші глобальні гравці. Наприклад, лідер КНР Сі Цзіньпін, коли відвідував Європу, то зустрічався саме з президентом Франції. Це, я переконаний, є якраз визнанням цієї лідерської ролі після того, як Велика Британія залишила Європейський Союз, а Німеччина, хоча є економічним лідером ЄС, але не має амбіцій щодо політичного лідерства.
Саме президент Франції був людиною, яка запропонувала ввести військовий контингент європейських країн в Україну. Й останні слова Макрона про те, що ми ніколи не будемо питати в Росії дозволу, мені здається, показують, що саме президент Франції може говорити з Путіним.
– Щодо гарантій безпеки. Посланник Путіна Кирило Дмитрієв в інтерв’ю Fox News заявив про готовність Росії погодитися на західні гарантії безпеки України, не уточнивши, втім, які саме. При цьому, вступ України до НАТО він назвав “цілком неможливим”. Утім, слова про потенційні гарантії безпеки для України – перша подібна заява з боку представників Кремля. Раніше Путін неодноразово говорив, що мир в Україні можливий лише після її “демілітаризації”, а міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров категорично відкидав можливість присутності у країні військ із країн НАТО, навіть якщо вони діятимуть не під егідою Альянсу. Ця заява просто аби “порадувати“ Трампа й потягнути час? Чи росіяни розуміють, що їм треба буде все-таки піти на певні поступки?
– Я думаю, що це друге. Бо, як я казав, є психологічний дедлайн для Трампа. Й на тлі сьогоднішніх проблем із нафтою, потенційних нових санкцій проти російського тіньового флоту росіяни починають це розуміти. Бо, наприклад, 70% цього тіньового флоту йде через Балтику, перекрити яку військовим НАТО простіше простого, бо Балтійське море зараз, після вступу Швеції та Фінляндії до Альянсу, є “внутрішнім морем” НАТО. Для цього навіть не треба щось вигадувати, а просто оголосити військові навчання з перекриттям акваторії, як це робила Росія у Чорному морі на початку повномасштабного вторгнення. Я думаю, для Росії це є додатковим аргументом. Можливо, навіть їм уже донесли певні представники Сполучених Штатів, що це може статися досить швидко. Тому ми зараз спостерігаємо якраз початок змін цієї риторики стосовно того, що Росії доведеться на щось погоджуватися.
Джерело: OBOZ.UA
