"Країнам ЄС варто серйозно задуматися": The Guardian описав найгірший сценарій для України

Європа охоплена двома обговореннями, які мають менше значення, ніж їй здається, при цьому ігноруючи одне, що має надзвичайно велику роль, пише директор з питань Європи в Eurasia Group Муджтаба Рахман в статті The Guardian.

Рахман пояснив, що перше питання стосується того, хто повинен представляти ЄС на переговорах із Росією. Водночас, він вважає, що це в основному не настільки важливе наразі, оскільки перспективи серйозних мирних переговорів щодо України до кінця зими є мізерними.

"Росія має потужні стимули для ескалації війни протягом найближчих місяців, намагаючись підірвати економіку України та моральний дух цивільного населення", - йдеться в статті.

За словами експерта, друге питання стосується підходу Дональда Трампа до України. Продаж американської зброї залишається важливим для військових зусиль України, але військові інтервенції Трампа на Близькому Сході ще більше ускладнили постачання зброї, якої Україна потребує найбільше, – зокрема, перехоплювачів Patriot.

Окрім цього, Україна й досі залишається значною мірою залежною від розвідувальних даних раннього попередження з боку США, зокрема для виявлення російських балістичних ракет. Європа, прогнозує автор статті, навряд чи зможе повністю відтворити такі можливості до 2030 року. 

"Але загальний висновок залишається незмінним: США є для України менш незамінним партнером, ніж це було два роки тому. Дискусія, яку європейські лідери ігнорують, стосується набагато ближчих до них питань: що станеться, якщо Марін Ле Пен переможе на президентських виборах у Франції через шість місяців?", - зауважив Рахман.

Він нагадав, що в разі президентства, Ле Пен  призупинить надання Францією двосторонньої допомоги Україні. Більше того, її опір збільшенню внеску Франції до бюджету ЄС може поставити під загрозу фінансування на рівні всього Союзу.

Автор статті вважає, що для Італії, Іспанії, Греції, Австрії, Угорщини та Словаччини Україна є менш пріоритетним питанням, а підтримка з боку Італії може ще більше ослабнути після виборів наступного року.

Внаслідок цього тягар може лягти на плечі невеликої групи країн Північної та Західної Європи. Їм буде важко компенсувати втрату внесків від значної частини країн Південної та Центральної Європи.

Рахман додав, що санкції опиняться в такому самому вразливому становищі. Зокрема, термін дії економічних санкцій блоку закінчується в липні 2027 року, і вето з боку Франції може призвести до їхнього скасування.

"Коротко кажучи, президентство Ле Пен могло б одночасно підірвати три основи європейської підтримки України: фінансування, членство в ЄС та санкції проти Росії", - підсумував експерт.

Рахман зазначив, що при найгіршому для України сценарії, якщо Європа буде не здатною надати їй підтримку після перемоги Ле Пен, Київ буде змушений піти на укладення угоди на умовах Москви.

В такому випадку РФ отримає анексовані території, буде нав'язувати Києву політичні та безпекові умови: заборону на вступ до НАТО, обмеження чисельності збройних сил, а також політичні вимоги, які Москва маскує під "денацифікацію".

"Після безпідставного вторгнення та майже п’яти років жорстоких російських атак на цивільне населення українці сприймуть цю угоду як принизливу поразку. Приниження буде ще більшим, якщо Київ підпише угоду під тиском Вашингтона, за підтримки одних європейських країн та на тлі опору з боку інших", - наголошує експерт.

На його думку, така угода стала б гуманітарною трагедією. 

"На них чекало б те, що окупація означала в інших місцях: масові затримання, насильницькі зникнення та тортури. Інші, яким вдалося б евакуюватися, поповнили б ряди внутрішньо переміщених осіб в Україні", - пояснив Рахман.

Він додав, що оскільки будь-яка передача території вимагає проведення референдуму, президент України Володимир Зеленський був би змушений організувати його:

"Перед Зеленським постали б два погані варіанти: проігнорувати результати голосування та нав’язати вкрай непопулярну угоду; або піти у відставку й залишити вакуум, який мав би заповнити наступний уряд".

Автор статті вказав, що щоб дійти до такого стану, потрібно, щоб одночасно зійшлося кілька несприятливих обставин: повне припинення США розвідувальної та військової підтримки, що дозволить Росії відсунути лінію фронту; вичерпання європейського фінансування без наявності двосторонньої альтернативи; та ескалація з боку Росії, підкріплена новою мобілізацією.

"Кожен із цих факторів можливий окремо; разом вони малоймовірні", - вважає він.

При цьому, Рахман вважає, що цей сценарій має змусити столиці країн ЄС серйозно задуматися.

"Перспективи України виглядають найпохмурішими з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Стратегія Путіна завжди полягала в тому, щоб перечекати Захід і досягти політичних цілей, яких він не може досягти на полі бою. Ця перспектива стає дедалі ймовірнішою – не тому, що Україна втрачає волю до боротьби, і навіть не через відступ Вашингтона, а через те, що може статися в Європі наступного року, що зробить її найслабшою ланкою у власній стратегії перемоги над Росією", - пояснив він.

Участь Європи в мирних переговорах щодо України

Раніше УНІАН повідомляв, що на думку канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, Європу на переговорах щодо України можуть представляти одразу п’ять держав: Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія та Польща. Мерц нагадав, що наразі вже діє формат Європейської трійки (E3), до якої входять Німеччина, Велика Британія та Франція. Водночас країни частково працюють і в ширшому форматі п’яти держав. Водночас він наголосив, що остаточного рішення щодо представництва Європейського Союзу на переговорах поки не ухвалено.

Також ми писали, що прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен відмовилася представляти Європу на переговорах з росіянами щодо завершення війни в Україні. Зокрема, вона розповіла журналістам, що не хотіла б  стати представницею Європи, але сподівається стати "частиною голосу Європи". Водночас Європа наполягає, що Кремль спочатку має припинити війну, а вже після цього обговорювати архітектуру безпеки континенту.