Українські атаки роблять російську нафтову систему крихкою та вразливою до збоїв, - Le Monde

Українські дрони за менш ніж тиждень втретє націлилися на Усть-Лугу (РФ), що є найбільшим експортним комплексом на Балтійському морі. Як повідомив губернатор регіону Олександр Дрозденко, масштабна атака спричинила пожежу на цьому важливому обʼєкті для транспортування сирої нафти та нафтопродуктів. Водночас Служба безпеки України заявила, що цей удар завдав "значної шкоди" Усть-Лузі, передає Le Monde.

"Цей об’єкт, що експлуатується російським нафтопровідним монополістом "Транснефть", експортує близько 700 000 барелів на день, а у 2025 році, за повідомленнями, відправив майже 33 мільйони метричних тонн нафтопродуктів", - нагадали у матеріалі.

Збитки та масштаби ударів

Водночас через брак інформації складно оцінити масштаби збитків після трьох послідовних атак на Усть-Лугу 25, 27 та 29 березня. Зокрема щоразу в порту, який також експортує вугілля, залізну руду, добрива та хімікати, спалахували великі пожежі. Також серед інших цілей українських дронів великої дальності були порт Приморськ, що розташований на Балтійському морі, та Новоросійськ на Чорному морі.

За оцінками Reuters, зробленими на основі ринкових даних, до нападу минулих вихідних було паралізовано щонайменше 40% експортних потужностей Росії з видобутку нафти, що еквівалетно 2 млн барелів на добу. 

"Це свідчить про вплив нападів не лише на порти, а й на російські танкери. Київ уже підтвердив проведення майже 10 таких операцій у Чорному, Середземному та Атлантичному морях. Зовсім недавно, 26 березня, країна атакувала морським дроном нафтовий танкер, що перевозив 140 000 тонн сирої нафти, завантаженої в Новоросійську", - підкреслили в Le Monde.

Стратегія України та економічний ефект

За словами журналістів, аби максимально завдати шкоди російській військовій машині, стратегія України була чіткою - зменшити експортні потужності Москви з нафти та не дати їй повною мірою скористатися стрибком цін, який відбувся після початку американо-ізраїльських ударів по Ірану 28 лютого. Мета цього полягає в тому, аби позбавити Кремль надприбутку для фінансування війни проти України. 

"У Росії, де нафтогазова галузь становить п’яту частину валового внутрішнього продукту та від 30% до 50% доходів федерального бюджету, розрахунок був простим. З кожним підвищенням ціни на нафту на 10 доларів очікувалося додаткових 1,6 млрд доларів податкових надходжень на місяць. Якщо ціни на нафту залишаться на такому високому рівні, федеральний бюджет може розраховувати на додаткові 5 трлн рублів протягом року (близько 54 млрд євро)", - додають у виданні.

Водночас в Україні зворотний розрахунок був не менш простим. 

"До конфлікту в Ірані Росії, попри санкції, вдавалося експортувати трохи менше 5 мільйонів барелів на день, які продавалися приблизно по 70 доларів за барель. Вважається, що українські удари минулого тижня скоротили експортні потужності на 2 мільйони барелів. Таким чином, залишається 3 мільйони барелів, які зараз продаються за ціною понад 100 доларів за барель. У підсумку Росія, яка хотіла заробити більше, заробляє стільки ж, скільки й раніше. Україна досягає успіху у своїй авантюрі: нейтралізує ефект зростання цін", - сказав експерт з нафти та професор Паризького інституту політичних наук Тьєррі Брос.

Через те, що Москва сподівалася отримати вигоду не лише від стрімкого зростання цін, а й від тимчасового скасування санкцій США, стратегія Києва може посилитися. 

"Українці мають цілий арсенал засобів для завдання глибоких ударів, і вони їх використовують. Це не реакція на обставини, пов’язані з війною на Близькому Сході чи блокадою Ормузької протоки. Це результат процесу, який досяг зрілості", - додав директор центру енергетики та клімату Французького інституту міжнародних відносин Марк-Антуан Ейл-Мазега.

Удари по віддалених об’єктах РФ

Також в Україні заявили, що військові завдали удару по Усть-Лузі за допомогою дронів, які пролетіли "понад 900 кілометрів". Водночас країна взяла на себе відповідальність за удар по бойовому криголаму на російській верфі у Виборзі, поблизу Санкт-Петербурга, а також за інший удар по нафтопереробному заводу в місті Уфа.

"Москва продовжує атакувати українську інфраструктуру, а Київ завдає удари у відповідь", - зауважив Ейл-Мазега.

Своєю чергою Брос сказав: 

"Як і в будь-якому конфлікті, війна набуває економічного виміру та поширюється на енергетичні об’єкти".

Крім того,  регулярність та інтенсивність українських атак викликають занепокоєння у Москві. Закриття портів, що триває з 23 березня, стало найсерйознішим зривом у сучасній історії РФ. 

Системна загроза російській нафтовій промисловості

"Ці атаки є шоком і створюють серйозні проблеми. Але вплив на експортні потужності слід розглядати в перспективі. Твердження про те, що 40 % потужностей паралізовано, є скоріше політичною заявою. Частина інфраструктури зазнала ударів, але це не вперше. Її можна відремонтувати. Тим часом російські танкери в морі мають на борту близько 100 мільйонів барелів, готових до доставки", - висловився Костянтин Симонов, експерт з енергетики, який очолює консалтингову компанію в Москві. 

Протягом останніх чотирьох років російська нафтова галузь вже пристосувалася до нових умов, а саме закуповуючи запчастини, на які накладено санкції, через дружні країни. Проте ремонт пошкоджених портів є дорогим, збільшує невизначеність та дестабілізує логістику в секторі, яка має життєво важливе значення для державних доходів. Все це є втраченими ресурсами для військового бюджету. 

"Атаки роблять російську нафтову систему більш вразливою, дорожчою в експлуатації та більш схильною до кумулятивних збоїв. Перш за все, це загроза гнучкості російського експорту, оскільки тиск зараз чиниться одночасно на весь ланцюг. Якщо атаки триватимуть на багатьох вузлах, таких як порти, сховища, нафтопереробні заводи та судноплавство, ризик перейде від тимчасових перебоїв до структурно нижчої гнучкості, а зрештою - до потенційного зниження поставок", - наголосила експертка з енергетики Колумбійського університету в Нью-Йорку Тетяна Мітрова.

У Le Monde підсумували, що більше ніж безпосередній смертельний удар, повторювані українські атаки на всю інфраструктуру російської нафтової галузі загрожують її стійкості та здатності поглинати потрясіння.