Національні Новини Повна версія

Війна з Іраном послаблює Трампа і ставить під загрозу його політичний курс, – The Economist

· Політика

Війна з Іраном стає для президента США Дональда Трампа непростим випробуванням, що загрожує його впливу всередині країни та за її межами. Видання The Economist пише, що навіть короткий конфлікт здатний змінити хід другого терміну президента, а затяжні військові дії можуть підірвати його позиції в Республіканській партії та послабити контроль над зовнішньою політикою.

Трамп стикається з падінням підтримки серед виборців, оскільки на тлі ескалації конфлікту на Близькому Сході загинули вже 13 американських військовослужбовців, а ціни на бензин і дизель зросли до 3,88 і 5,09 долара за галон, тоді як до початку інавгурації становили 3,11 і 3,72 відповідно, пише The Economist. Навіть республіканці, які раніше твердо підтримували президента, починають висловлювати сумніви щодо доцільності війни в Ірані. Зокрема, фракція MAGA, включаючи медійних діячів на кшталт Такера Карлсона, звинувачує лідера у зраді, а частина обраних представників партії відкрито висловлює невдоволення його діями, йдеться у статті.

Складність ситуації посилюється економічним фоном: зростання цін на нафту і можлива рецесія ринків можуть змусити Трампа приймати необдумані рішення, наприклад, розглядати захоплення стратегічних об'єктів в Ірані, додає The Economist. Водночас супротивник зберігає власну стратегічну ініціативу, продовжуючи удари по морській та енергетичній інфраструктурі сусідніх країн, обстрілює Ормузьку протоку, що утримує ціни на нафту на високому рівні та створює тиск на світову економіку.

The Economist пише, що ще один виклик для Трампа – ослаблення важелів впливу на міжнародній арені. Союзники вчаться протистояти тиску з боку США, а Іран демонструє здатність зберігати контроль над Ормузькою протокою, використовуючи її як важіль для впливу на можливі переговори. Зараз навіть за бажання покласти край конфлікту, йдеться в статті, США не зможуть швидко нормалізувати торгівлю та постачання енергоносіїв. Відновлення видобутку та стабілізація ринків займуть кілька тижнів, а ризик нових загострень у регіоні збережеться на тривалий час.

Політична ціна конфлікту на Близькому Сході може бути занадто високою для Трампа, вважає The Economist. Програш у війні та зростання економічного тиску послаблять президента всередині країни, знизять його вплив на майбутніх лідерів Республіканської партії та посилять нестабільність у відносинах із союзниками. Видання зазначає, що слабкий президент стає більш непередбачуваним і схильним до різких кроків на зовнішній арені. Вже зараз Трамп чинить тиск на союзників, ініціює торговельні суперечки та розпалює внутрішні конфлікти з критичними ЗМІ та фінансовими інститутами всередині США.

Таким чином, війна з Іраном перевіряє здатність Трампа керувати країною в кризових умовах, одночасно демонструючи, що навіть для досвідченого політика ризик втратити контроль над ситуацією залишається дуже високим, резюмує видання.

Ситуація в Ормузькій протоці

Раніше повідомлялося, що адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає плани щодо окупації або блокади іранського острова Харк, з метою змусити Іран знову відкрити Ормузьку протоку. За словами експертів, така операція вимагатиме залучення додаткових військ. Згідно з інформацією Axios, три різні підрозділи морської піхоти вже прямують до регіону.

У свою чергу Іран вже запровадив плату за прохід суден через Ормузьку протоку, мова йде про 2 мільйони доларів. Однак поки не повідомляється, яким саме способом буде здійснюватися ця угода з огляду на масштабні санкції, запроваджені проти Ірану.

Водночас Bloomberg повідомляє, що Європа не знає, яким чином можна розблокувати Ормузьку протоку під час ведення бойових дій. Як зазначає міністр оборони Великої Британії Ел Карнс, обговорення військової підтримки регіону перебуває на "дуже ранніх стадіях". За його словами, стандартного супроводу кораблів буде недостатньо для захисту від сучасних загроз, оскільки ситуація вимагає складного поєднання повітряного та морського контролю.

Джерело: УНІАН