ЄC шукає стратегію, яка виходила б за межі забезпечення виживання України, - The Economist

Країни-члени ЄС, а також інші європейські держави, такі як Велика Британія, сьогодні забезпечують майже всю допомогу, що надходить до України, пише The Economist.

Видання зазначило, що продовжується військова інтеграція, а також започатковано франко-британську ініціативу з контролю за дотриманням умов перемир'я. 

Окрім цього, виплати за новим кредитом для України на суму 90 млрд євро (105 млрд доларів) розпочнуться цього місяця. Також санкції стають дедалі жорсткішими.

Тим часом нещодавні успіхи України на полі бою відродили надію на дипломатичне врегулювання. Європа прагне взяти на себе ту роль, яку не змогли виконати США. 

"Ми будемо частиною рішення, і ми маємо брати участь у дискусії", - заявив в лютому цього року президент Франції Еммануель Макрон.

Видання зауважило, що вперше такі слова звучать скоріше як констатація факту, а не як благання. 

"Підтримка Європи виявилася більш стійкою, ніж ми могли собі уявити", - зазначила посол ЄС в Україні Катаріна Матернова.

Однак, хоча перебрання ініціативи Європою надає їй важелів впливу, міністри та чиновники визнають, що їхні уряди все ще шукають стратегію, яка виходила б за межі забезпечення виживання України. 

В статті наголошується, що останніми тижнями політики передчасно обговорювали відправку посланця для переговорів із Путіним, не маючи чіткого уявлення про те, чого європейці сподіваються досягти. Примітно, що серед імен, що фігурували, були Ангела Меркель та Маріо Драгі.

Однак, 28 травня координаторка ЄС з питань зовнішньої політики Кая Каллас, спростувала ці припущення:

"Європейські чиновники сходяться на думці, що Путін опинився у скрутному становищі. Проте мало хто бачить ознак того, що він готовий поступитися своїми вимогами. Це обмежує можливості для конструктивних переговорів".

Один із чиновників зазначає, що Європа не матиме що запропонувати Путіну, окрім поступового уповільнення введення нових санкцій.

"Ми не проти переговорів, якщо вони будуть реальними", - заявив міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна.

Деякі європейські уряди хочуть з’ясувати червоні лінії Росії за допомогою "посередницьких" зусиль, які можуть передбачати залучення окремих посередників, а не урядів, або держав, що не входять до ЄС, таких як Туреччина.

Водночас, серйозні переговори з Путіним, у яких Європа виступатиме на боці України, як і раніше, здаються далекою перспективою. 

Найбільш інтенсивні дискусії щодо можливих переговорів відбуваються серед країн "Е-3": Великої Британії, Франції та Німеччини.

Видання пояснює, що це може знову розпалити побоювання у східноєвропейських країнах, таких як Польща, що західні держави можуть спробувати "перезавантажити" відносини з Росією, обійшовши їх стороною. Україна також ставиться до цього скептично. 

"Якщо Путін виявить готовність піти на компроміс, для укладення перемир’я Україні, ймовірно, доведеться погодитися на втрату територій у східному регіоні Донбасу. Окрім надання поки що нечітких гарантій безпеки, найкращим способом для Європи пом’якшити цю гірку пілюлю є прискорення процесу вступу України до ЄС – того, чого українці прагнуть ще з часів революції на Майдані 2014 року", - зазначається в публікації.

Минулого року під час мирних переговорів під егідою США з’явилися припущення, що Україна може приєднатися до ЄС вже у 2027 році. Але хоча президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та інші наполягають на тому, щоб зберегти мрію України, ця дата є абсолютно неправдоподібною для великої, частково корумпованої країни з доходом на душу населення, що становить приблизно третину від доходу Болгарії. Чиновники вважають, що Україні пощастить, якщо вона приєднається через десять років.

Це призводить до поглиблення розриву між надзвичайно високими сподіваннями України та бажанням урядів багатьох країн ЄС залишити це питання без уваги.

Видання зазначило, що канцлер Німеччини Фрідріх Мерц нещодавно запропонував "асоційоване членство", за якого Україна отримала б доступ до різних інституцій ЄС, але з обмеженим правом голосу або взагалі без нього, без субсидій та доступу до єдиного ринку. 

За даними видання, на саміті ЄС цього місяця може бути відкрито один або кілька "кластерів" переговорів. Але, як каже один європейський чиновник, "дискусія про вступ є лицемірною з обох боків":

"Європейці вважають, що нездатність Зеленського стримати очікування є безвідповідальною. Вони також побоюються, що створення винятку для України роздратує претендентів на Балканах".

В статті згадується нове опитування, яке показує, що майже три чверті українців як і раніше підтримують вступ до ЄС, проте ця підтримка найшвидше знижується серед молоді. У міру того як країна бере на себе дедалі більшу відповідальність за власну оборону, зокрема за виробництво зброї та безпілотників, на які існує попит у партнерів по всьому світу, вона прагне визнання нових реалій у розподілі сил.

На превеликий жаль президента Зеленського, до пакету допомоги у розмірі 90 млрд євро були додані певні умови. Перший етап процесу вступу передбачає проведення реформ у сфері верховенства права до 2027 року, після чого буде надано фінансування. Однак повільні темпи реформ в Україні викликають розчарування у європейських чиновників.

"Ми хочемо бачити більше зусиль з боку Києва. Вони мають допомогти нам виступати на їхній захист", - зазначив один з них.

Тим часом, як наголошує видання, час для Європи спливає. Наступного року у більшості великих європейських країн відбудуться вибори, починаючи з Франції у квітні. Аналітики у сфері зовнішньої політики побоюються, що якщо популістсько-права партія "Національний фронт" здобуде президентство, вона спробує відмовитися від деяких зобов’язань Європи, зокрема від наступного раунду збору коштів. Вона, безсумнівно, буде вороже ставитися до прагнення України вступити до ЄС.