Цього року можливе завершення війни в Україні. Поки що йдеться не про встановлення справедливого миру та звільнення усіх окупованих територій, а про повне зупинення бойових дій. Проте це перший і дуже важливий крок. Наразі країна-агресор Росія перебуває у слабкій позиції – найслабшій за всі роки повномасштабного вторгнення. І це вже зрозуміли західні партнери України.
Наразі ворог намагається максимально просуватися та “спалити” якомога більше своєї живої сили, аби ці “ветерани” не поверталися на батьківщину та не спричиняли проблем власній країні. У цій ситуації найголовніше, аби “склався пазл” – аби і союзники України, і влада, і суспільство об’єдналися навколо головної мети.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.
– Президент Зеленський заявив, що завершення війни в Україні 2025 року є можливим. На його думку, для цього необхідно суттєво посилити санкції проти Росії та надати Україні гарантії безпеки. Проте глава держави наголосив, що наразі не йдеться про справедливість, тобто про повне звільнення окупованих територій, а лише про припинення бойових дій. Як ви оцінюєте таку перспективу цьогоріч?
– Скажімо так – така ймовірність є, і вона дуже висока. Чому? Тут є певні фактори, як об’єктивні, так і суб’єктивні. Передусім це тарганяче просування росіян на фронті, захоплення фактично після повного руйнування наших сіл чи окремих невеличких містечок, як це було з Вугледаром чи Великою Новосілкою. Росіяни зараз атакують і просуваються не там, де вони хочуть, а там, де намацують якесь слабке місце, де знаходять якусь шпарину. Використовуючи свою чисельну перевагу, вони просочуються і намагаються ділянку окупації зробити якомога більшою.
Росіяни самі зацікавлені у припиненні вогню, але вони прагнуть фактично спалити всі ці свої сили в Україні, бо не хочуть повернення фронтовиків на територію РФ, адже це бандитизм, кримінал, організована злочинність, незаконний обіг зброї і наркотиків. Це все те, що Росія вже бачила після Афганістану, першої і другої Чеченських кампаній.
Вони хочуть добитися заморожування поточної лінії бойового зіткнення, спалити тут по максимуму свою живу силу, щоб за 3-4 роки відновитися, заново відмобілізувати свою армію, врахувати помилки, тому що в них уже виросло нове покоління командирів, – і вдарити з новою силою.
Так воювати, як вони воюють сьогодні, росіяни зможуть десь до середини цього року. Потім усі ці проблеми почнуть вилазити все активніше, особливо зі збільшенням нашого плеча далекобійності. Як бачите, масовані атаки проти нашої енергетики стають усе менш потужними. Ми вивели з ладу російські Ту-160, знищили резервуари з паливом, знищили “Енгельс-2”. Тому вони повзуть по землі, не рахуючись із втратами, намагаючись захопити максимум. Це перше.
Друге – це позиція нової адміністрації США. Для Трампа завершення війни, завершення гарячої фази бойових дій – це дійсно пріоритет. На жаль, усі мирні плани фактично пропонують заморожування поточної лінії бойового зіткнення, але ми розуміємо, що включно з територіями РФ на Курщині. Те, що ми фактично погоджуємося на замороження і готові повертати наші території дипломатичним шляхом – це вже найбільша поступка. Кіт Келлог і його аналітичний центр розробляє подібний план.
Посилення санкцій. Дуже добре, що команда Трампа розуміє, де в Росії корінь зла і де вона бере гроші для продовження агресії. Це сира і барельна трубопровідна нафта, адже Росія – велика бензоколонка. Дуже добре, що ідея, яка вже працювала у 1980-х роках і яка призвела до прискорення розпаду Радянського Союзу, коли США спільно з країнами ОПЕК обвалили ціни на сиру нафту, знов обговорюється. Плюс вихід росіян із Сирії, який перетворився на панічну втечу. Вже відновилася ідея протягування нових газо- і нафтогонів із країн ОПЕК через Йорданію і Сирію до Туреччини.
Ми ж хочемо завдяки доступу до наших надр зробити так, аби бізнесові, політичні, владні кола США та Європи були більш зацікавлені у захисті нашої території і держави. Тому що РФ із цим президентом і цією системою зберігається. Якщо американські платники податків не готові фінансувати надання допомоги Україні, ми кажемо: окей. І дуже добре, що Кіт Келлог так само підтримує цю тему.
Дуже добре, що Трамп розуміє: Путін зараз у дуже слабкій позиції. Європейці це розуміють, Україна це розуміє – що цими захопленнями руїн на Донеччині нікого не вразити. Тому, власне, президент і говорить, що шанс дійсно є. Але для цього ми маємо говорити в один голос – що каже наш президент, наше вище військово-політичне керівництво і що говорить суспільство. Бо якщо влада казатиме, що ми готові до спротиву, що ми хочемо припинення бойових дій і справедливого миру, бо ми заплатили за це надто велику ціну й за наш євроатлантичний вибір як такий, а суспільство, розбурхане російськими ІПСО, казатиме: мир на будь-яких умовах – тоді за 3-4 роки буде повторення гарячої фази бойових дій.
Ми ж хочемо, щоб 80% території України, суверенітет над якими ми зберігаємо, були по максимуму насичені західним капіталом, західною зброєю, західними інструкторами та місіонерами, щоб більше не було 24 лютого 2022 року.
Отже, шанс є. Наскільки складеться пазл, покаже час. Ми вже давно стали об’єктом, а не суб’єктом політики. І навіть Трамп розуміє, що без урахування позиції України, без діалогу з нами вже не вийде домовитися з сильними світу цього.
Якщо у нас нічого не зміниться станом на середину цього року, все одно ми перебуватимемо у сильній позиції. Враховуючи, що за січень по території Росії було 24 прильоти. Палає російська нафта, що справляє деморалізаційний вплив. Тому, власне, президент і висловив такий обережний оптимізм. Але для цього потрібно, щоб ми всі говорили єдиним голосом.
Тому що й росіяни тестують нас на міцність, європейці та американці також, бо їм хочеться якнайшвидше припинити активну фазу бойових дій. Але найтемніша ніч перед світанком. І нам зараз дуже важливо вкотре об’єднатися і зробити все правильно.
– Отже, на вашу думку, для Трампа сьогодні є пріоритетом завершення війни в Україні. Власне, багато українців покладають сподівання на це. Але чи дійсно ці сподівання виправдані? Чи дійсно США можуть відіграти в завершенні війни ключову роль? Які важелі впливу на Кремль сьогодні мають Білий дім і президент Трамп? І щодо гарантій безпеки. Чи може такі гарантії, до прикладу, надати НАТО без членства України в цьому Альянсі?
– Радник Трампа Волтц, який під час передвиборчої кампанії вирізнявся антиукраїнською риторикою, прямо сказав, що США не зацікавлені в такому мирі в Україні, який призведе до того, що за 3-4 роки повториться активна фаза бойових дій. Це дуже хороший сигнал. Трамп сам прямо й жорстко нагадав російському президенту про Каддафі. Мовляв, якщо той довго буде вимахуватися, закінчить як лівійський диктатор.
Як бачите, після такої риторики, а також коли американці сказали, що російські заморожені активи підуть на військову підтримку України, почалися якісь дзвінки між Трампом і Путіним, які Пєсков не може ані підтвердити, ані спростувати. Отже, важелі є.
Нова адміністрація США вже не дотримується політики управління ризиками ескалації, яка була за Байдена. Це було не про нашу перемогу, не про поразку Росії, а про недопущення нашої поразки. План перемоги, який озвучував президент, передбачає, зокрема, й доступ до надр, і надання балістики середньої дальності, ті ж Tomahawk. Бо якщо ними можна бити по хуситах, то чому ними не можна бити по росіянах? Чому в небі над Ізраїлем може працювати американська ППО, а на європейському східному фланзі – ні?
Діалог із саудитами щодо обвалу цін на нафту вже почався. Вони, звісно, ще вагаються. Питання тіньового флоту Росії, накладання санкцій на танкери, які нелегально перевозять російську нафту. Вже лунають обережно-оптимістичні заяви про те, що деякі китайські та індійські порти не хочуть приймати нафту з підсанкційних танкерів, щоб не напоротися на вторинні санкції.
Отже, підсумовуючи, можна сказати, що є політичні важелі тиску, але є також і силові важелі тиску. Тому що Росія за всі роки повномасштабного вторгнення зараз ослаблена як ніколи. Якщо росіяни будуть довго вимахуватися, а нам піде зброя поза тими рамками, які ми бачили до цього, то насправді в росіян просто не буде вибору. Всі ці важелі є, але дуже важливо, щоб склався пазл: позиція США, позиція влади, позиція нашого суспільства. Разом треба достукатися до усіх – що ми маємо шанс на виборювання справедливого миру. І перший етап – заморожування поточної лінії бойового зіткнення.
Принагідно запрошую приєднатися до 93-ї Холодноярівської ОМБр, яка відома досвідченими командирами, регулярними навчаннями та сучасним озброєнням із застосуванням передових технологій. Переходьте за цим посиланням.
Джерело: OBOZ.UA
