Очільник країни-агресорки Росії Володимир Путін ініціює зустріч з обраним президентом США Дональдом Трампом. Про це повідомив сам Трамп. Становище російської економіки, яку переведено на воєнні рейки, вкрай непросте, а успіхи окупаційної армії на українському фронті дуже ілюзорні. Кремлівському диктатору необхідно якнайшвидше вирішити питання цієї загарбницької війни.
Якщо Трамп зустрінеться з Путіним, цей крок може коштувати йому надто дорого всередині США, тому ймовірність цього невелика. Але які козирі має Путін на випадок, якщо діалог справді відбудеться? Жодних. Компромат на Трампа, який є на Луб’янці, у разі його оприлюднення бумерангом вдарить по Кремлю.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив антиросійський активіст, голова фонду “Стоп російський терор” (США) Герман Обухов.
– Чи не могли б ви прояснити ситуацію із зустріччю Трампа й Путіна? З одного боку, Трамп заявляє про те, що Путін хоче зустрітися з ним “якнайшвидше”. З іншого боку, Путін цього прямо не підтверджує. Водночас у Москві повідомляють, що низка країн запропонувала свої майданчики для такої зустрічі. Чи справді Путін міг просити Трампа зустрітися до інавгурації? І чи можливо це? В яку гру грає Путін?
– Напевно цього не знає ніхто, крім Путіна та ще 2-3 людей. Насправді становище Росії дуже непросте, а то й тяжке – і в економіці, і на фронтах. Начебто на фронті є якийсь прогрес, але це все ілюзорно, він може швидко зникнути за певних умов.
Які майданчики? Розглядали Туреччину та Швейцарію, але у Швейцарії Путіна можуть просто заарештувати за ордером Міжнародного кримінального суду. Туреччина навряд чи піде, але Трамп ні в яку Туреччину не полетить. Можливо, майданчик пропонує і Угорщина, але він також навряд чи підходить.
– На вашу думку, чи Путін зацікавлений у зустрічі з Трампом саме зараз? Що він хотів би сказати? Можливо, висунути якийсь ультиматум?
– Ні, ультиматум він однозначно не може ставити. Це повний нонсенс. Це постаті зовсім різної ваги. Хто такий Путін і хто такий Трамп? Але й Трамп одразу не хоче втрачати обличчя, починаючи свій другий президентський термін.
На низці майданчиків я ставив запитання: чи пішов би Рузвельт на переговори з Гітлером у 1944-му чи 1945 році? Чи нагадає хтось із сенаторів про це Трампу чи ні – невідомо. Але у Трампа тут ситуація досить складна. З одного боку, бажання бути миротворцем, а з іншого – репутація Путіна, м’яко кажучи, вже сильно підмочена.
Європа не готова до жодних переговорів із ним. І я не уявляю, як Трамп тисне руку Путіну й про щось із ним говорить.
Питання в тому, чи взагалі буде така зустріч. Розмови точаться, але не факт, що це станеться до інавгурації і навіть після. Будуть радники, будуть обговорення, але в результаті все одно рішення ухвалює Трамп. Яким воно буде? Він людина досить навіжена, і не факт, що те, що він сказав сьогодні, він повторить або зробить завтра.
Візьміть приклад його заяв щодо Гренландії або Панами (Трамп заявив про бажання приєднати до США данський острів Гренландія та Панамський канал. – Ред.). Але після таких заяв усі посміються і все, бо це війна, і жодний Конгрес і Сенат цього не схвалять. Зрозуміло, що покупка неможлива, а спрямовувати свої збройні сили, щоб не захищати, а вести агресивну війну… Це – нонсенс.
– Виходячи з того, що говорить Трамп, він, мабуть, вірить, що з Путіним можна про щось говорити, щось обговорювати, досягати компромісів тощо. Ви згодні?
– Він людина самовпевнена з рисами нарциса. Наскільки мені відомо, він часто ігнорує ділові поради. Але Трамп теж розуміє, що у певних випадках може втратити своє обличчя та підтримку навіть тих республіканських сенаторів, на яких він сподівається. Там є перевага у чотири сенатори, які визначають позицію всього Сенату, тобто перевагу Республіканської партії. І, напевно, 5-10 сенаторів, які можуть досить різко повестися. А це означає, що Трамп може втратити Сенат. Якщо вони голосуватимуть разом із демократами проти якихось рішень Трампа, він не зможе нічого зробити.
Це не та ситуація, коли можна просто стукнути кулаком по столу.
– Уточніть, будь ласка. Йдеться про рішення щодо війни в Україні?
– Так. Я маю на увазі, що Трампу треба озиратися на Сенат і трохи на Конгрес. Там узагалі мізерна перевага – один конгресмен. За певного розкладу демократи можуть переманити одного-двох республіканців, і вони стануть незалежними – і все, Трамп втрачає Конгрес.
Якщо вся зовнішня політика Трампа посиплеться, тоді сенаторам треба переобиратися. Багато хто цього не розуміє. Через два роки будуть проміжні вибори до Сенату, і там усе може різко змінитись, якщо за два роки Трамп наламає дров. І це теж йому треба враховувати й розуміти.
Але при тому, що він навіжений, він це розуміє. Ми пам’ятаємо його перший президентський термін, що він обіцяв і що виконав. Багато чого обіцяв, зокрема щодо медицини, але нічого не виконав, бо все й так начебто працює, навіщо туди лізти? І стіну на кордоні з Мексикою теж ніяку не збудував. Це все слова, які забуваються через день-два після того, щойно вони сказані.
Але Банковій треба бути обережною. Вірити всьому тому, що Трамп каже, – це несерйозно. За вісім років, бувши й президентом, і колишнім президентом, і кандидатом у президенти, він уже стільки всього наговорив…
– Тож зустрічі Трампа з Путіним може й не бути?
– Чесно кажучи, я маю сумнів, що вона відбудеться до інавгурації. Я переконаний, що зустріч ініціює саме Путін. І якщо вона таки відбудеться, російська пропаганда все переверне та заявлятиме, що це Трамп наполягав, що це його ініціатива, що це він хоче миру, це він запросив Путіна, що вони партнери та ледь не друзі. Бо інакше нічого не складається.
– Згодна з вами, що Путін і Трамп – це непорівнянні постаті. І все ж, як ви вважаєте, є у Путіна козирі в рукаві на випадок, якщо зустріч відбудеться?
– Я думаю, що тепер у нього жодних козирів немає. Я практично переконаний, що на Луб’янці є компромат на Трампа, ще з радянських часів. Але Трампу вже начхати на це, він не може переобиратися на третій термін. Якщо Путін вкине щось у медійний простір, навіть американський чи європейський, Трамп скаже – він бреше. І для Москви це буде ще гірше, ніж зараз. Тож компромат тепер працюватиме проти Москви.
Які ще можуть бути козирі у рукаві? Щиро кажучи, я не знаю. Для Москви все дуже складно і треба якось припиняти війну. А війну не можна заморозити – її можна лише припинити. Заморозити можна якийсь конфлікт, як в Ізраїлі. Там постійно конфлікти, але немає широкомасштабної війни. Ісламські терористичні групи не мають літаків, не мають балістичних ракет. А в Україні все інакше, тут війна.
А як її припинити, я думаю, не знають навіть Трамп і його радники, Пентагон та ЦРУ. Тому що замороження, зупинення бойових дій по лінії зіткнення – це програш обох сторін. Як російська пропаганда чи Путін пояснить, що ми віддали частину Курської області? Я не уявляю. І саме в цьому сенсі операцію ЗСУ в Курській області виправдано.
– Підбиваючи підсумок: ви б не радили Трампу вести переговори з Путіним, перш за все з погляду політичних загроз для нього?
– По-перше, Трамп мене не послухав би, навіть якби я міг йому радити. По-друге, необхідно розуміти, що Путін, окрім того, що воєнний злочинець, він ще й мафіозі – людина, яка прийшла у владу та виросла у владі завдяки своїм зв’язкам із російською мафією, зі злочинним світом.
Чи хоче Трамп мати справу не лише з тим, хто розв’язав війну, а ще й із тим, хто мав справу з мафією? Не знаю. Свого часу Трамп утік від запитання журналіста про його зв’язок із будівельною мафією Нью-Йорка. Це було ще до його президентського терміну.
Але тиснути руку воєнному та кримінальному злочинцю – значить втрачати своє обличчя, своє реноме. Думаю, Трамп має свої проблеми, щоб він іще вішав на себе інші проблеми. Але не відкидаю, що він продовжуватиме справу Байдена, підтримуватиме Україну, а от коли війна закінчиться… Я сумніваюся, що це відбудеться 2025 року. Найімовірніше, 2026-го.
Джерело: OBOZ.UA
