Президент країни-агресора Росії Володимир Путін втратив повний контроль над війною проти України у той момент, коли розпочав її. Попри те, що він є ключовою фігурою, водночас наразі він не може просто припинити війну без втрат для свого політичного чи, можливо, навіть фізичного життя.
Які рішення ухвалить Кремль, якщо в Росії відбудеться зміна режиму? Це напряму залежатиме від поточної ситуації на фронті й від стану економіки РФ. Якщо триватиме “переможний поступ” окупаційної армії, а економічного колапсу не станеться, той, хто прийде після Путіна, може так само, як і чинний кремлівський диктатор, продовжувати боротися за “лаври переможця” в Україні.
Об’єктивні оцінки дій армії РФ свідчать про те, що втрати противника зростають, зокрема в перерахунку на взяті під контроль квадратні кілометри української землі. Але парадокс полягає у тому, що деякі західні політики, насамперед президент США Дональд Трамп, переконані у тому, що відбувається “постійний переможний поступ” російських військ в Україні. Це дає можливість владі Кремля конвертувати такий не підтверджений фактами наратив у стратегічний політичний ефект, а отже агресор продовжуватиме бездумно обмінювати колосальний людський ресурс на скромні досягнення на фронті.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.
– Ексрадник міністра оборони України Олексій Копитько навів досить показові статистичні дані: від грудня 2023 року до січня 2025 року Росія втратила на полі бою в Україні щонайменше 125 тисяч військовослужбовців. При цьому досягнення – лише помітне просування на Покровському напрямку. Також відомо, що втрати Росії за 2024 рік перевищують сумарні втрати за два попередні роки повномасштабної війни. Отже, наразі вирішується питання, яким буде продовження. На вашу думку, як на сьогодні виглядає перспектива успіхів Росії у політичній площині? Чи припускаєте ви, що Кремль як і раніше робитиме головну ставку на військовий шлях досягнення мети, зокрема зважаючи на оголошений призов у РФ на 160 тисяч?
– Є кілька українських оглядачів та закордонних експертів, які дійсно фіксують зростання втрат армії РФ, причому не лише в абсолютних вимірах, але й у перерахунку на квадратні кілометри захопленої території. З військового погляду, це необдумане витрачання людського ресурсу, яке приносить тактичні здобутки, котрі Росія не здатна конвертувати в оперативний прорив. З точки зору суто військової науки – це абсолютно непрофесійний підхід до ведення війни.
Водночас є такий парадокс: не маючи оперативно-стратегічних успіхів на полі бою, Росії вдається конвертувати це у стратегічний ефект. Якщо послухати не лише російських пропагандистів, але й навіть заяви деяких західних політиків, особливо американських, то вони говорять про “постійний переможний поступ” російських військ. Зокрема, Дональд Трамп говорив, що Росія постійно перемагає. Це і є парадокс – коли доволі скромні успіхи величезною, непропорційною ціною на полі бою конвертуються у стратегічний ефект.
Якщо ми намагаємося спрогнозувати, якими можуть бути подальші дії Росії, то, найімовірніше, вона продовжуватиме, тому що це приносить політичний успіх. Російські командири мають привілеї бездумно розпоряджатися особовим складом. У глибині душі розуміючи, що величезні російські ресурси все одно не нескінченні, на цей час і на найближчу перспективу, вони все одно продовжуватимуть це робити.
Понад півтора року тому війна перейшла у стадію війни на виснаження. Ставка робиться на те, що Росія зі своїми ресурсами й свободою жертвувати цими ресурсами має більший шанс перемогти Україну, вимотати її.
– Щодо ресурсів Росії – багато провідних економістів вказують на колосальні проблеми в економіці Росії. Чи припускаєте ви, що військова машина Росії може просто зупинитися, тому що банально закінчаться гроші?
– Коли будь-яка економіка починає працювати переважно на війну, то показники зростання ВВП чи інші показники, які начебто демонструють непогану динаміку, варто оцінювати, враховуючи, що вся продукція, яка випускається, – танки, снаряди, гармати тощо, – не створюють додаткової вартості. Усе це йде в економічну статистику, створюючи враження, що не все так і погано, але насправді – це просто маніпуляція.
Економіка, яка працює на війну, не може працювати надто довго, особливо якщо джерелом надходження цих ресурсів є російські енергетичні ресурси. Тобто, якщо цей потік буде перетворюватися на струмок, на накопичення боргів, адже Росія вже витратила свої “кубишки”, які в неї були накопичені за попередні роки, то у певний момент цей обвал має настати. Але навіть відомі економісти дають досить велику вилку термінів, коли це може статися: 6 місяців, 18 місяців тощо. Тому сподіватися на те, що російська економіка обвалиться вже завтра або через якийсь термін, було б надто необережно.
– Чи вважаєте ви, що зміна режиму в Росії – це те, що дасть перевагу Україні щонайменше у короткостроковій перспективі? Наприклад, російська опозиціонерка Ольга Курносова переконана, що особисто Путін є головним і ледве не єдиним двигуном війни.
– Я згоден із тим, що Путін є одним із ключових факторів цієї війни. Але коли кажуть, що Путін міг би зупинити цю війну так само легко, як він її розпочав, то тут його можливості дещо перебільшують. Насправді від моменту, коли війна починається, той, хто її починає, вже втрачає повний контроль над ситуацією. Він міг не починати війну, але закінчити її без наслідків для себе особисто, для політичного й, можливо, навіть фізичного життя, він уже не може. Він начебто й ключова особа, але водночас його можливості наразі не є аж такими необмеженими.
Тому наступне, про що треба казати, – коли зміниться режим і за яких умов. Якщо на той момент буде вже абсолютно очевидно, що Росія перебуває на межі поразки й економічного краху, тоді так. Але якщо все це відбудеться на тлі переможного поступу, то чому новий лідер має відмовлятися від “лаврів переможця”?
Джерело: OBOZ.UA
