У Військово-морських силах анонсували третій удар по Керченському мосту. Незважаючи на зупинення військової допомоги США та надання розвідданих, це цілком можливо, адже для подібної операції Україна може використовувати засоби ураження вітчизняного виробництва, а також допомогу інших західних союзників. Якщо буде відключено Starlink, українські захисники використовуватимуть дублюючі канали зв’язку.
Чи може країна-агресор Росія вдатися до більш активних дій у Чорному морі? Ні, бо не має достатнього потенціалу. Якби новий очільник Білого дому не був прихильний до Кремля, вже за рік-півтора російська армія остаточно б “здулася”. За нинішніх умов цього доведеться чекати трохи більше, але результат буде саме таким.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив військово-морський експерт, оглядач журналу Defense Express, науковий співробітник Національного військово-історичного музею України, капітан I-го рангу у відставці Володимир Заблоцький.
– Командувач Військово-морських сил Збройних сил України, віцеадмірал Олексій Неїжпапа заявив, що Україна готується до третього удару по Кримському мосту. За вашими оцінками, наскільки це реально, враховуючи припинення допомоги США та обміну розвідданими з Україною?
– Ті види боєприпасів, якими ми збираємося знищувати Керченський міст, аж ніяк не залежать від Сполучених Штатів. Якщо там десь будуть задіяні Starlink… Але там вже є дублюючі системи. У таких випадках ми заздалегідь готуємо дублюючі версії, дублюючі канали зв’язку. А боєприпаси тут цілком наші, вітчизняні, спеціальної розробки. Якщо йдеться про безпілотні підводні системи, то це українська розробка.
Якщо Штатам будуть потрібні розвіддані, нехай розвідують, нехай дивляться, як ми воюємо, як треба воювати. Хай у нас навчаються, а не повчають нас, що нам робити і куди нам іти. Ми самі можемо це зробити.
– Ми знаємо, що ворог весь час намагається захистити цю споруду, цей міст. Чи знаєте ви, який стан захисту на сьогодні? Наскільки це серйозна перешкода для успішної атаки на міст?
– Якщо говорити чесно, то ворог постійно там щось робить – більшою мірою у пропагандистському, ніж реальному сенсі. Адже все, що було можливо, він вже зробив: і технічний захист, і ППО, і з моря, і з суходолу. Але ж ми бачимо, що цілі все одно вражаються.
Коли було потрібно, ми двічі важко пошкодили Керченський міст. Під час другої атаки замість п’яти дронів “Малюк” у великій версії дійшли лише два, три відволіклися на інші цілі і не змогли взяти участь в ударі по мосту.
Я не можу відмовити у креативності тим, хто планує такі операції. Вони знають, що роблять, знають, як враховувати все, зокрема, фактор несподіванки. Коли Олексій Неїжпапа про це каже, він знає, про що каже, він розуміється на цій справі. Тим більше, що в складі Військово-морських сил створили спеціальний підрозділ, який займається безпілотними системи. У них на озброєнні є різні типи надводних та підводних систем.
Подібні удари плануються заздалегідь і використовують різні фактори. За класикою жанру, це комплексні удари. Тобто вони одночасно завдають ударів з повітря, з моря, з суходолу. Можливі ще й якісь диверсійні акти. Тут противник не знає, до чого готуватись, і ми цим користуємося.
– Як ви оцінюєте поточну ситуацію в Чорному морі і поточні загрози з позиції того, що ми не отримуємо розвіддані та військову допомогу США?
– Я б не перебільшував проблему того, що ми не отримуємо. Ми отримуємо. Для нас найбільш важливою була інформація про те, що відбувається в глибоких тилах, зокрема для оцінювання наслідків наших ударів. Будемо трохи пізніше отримувати цю інформацію. Вона все одно буде відома.
Що стосується Чорного моря, то в нас є дублюючі канали і партнерські відносини з розвідками в цьому регіоні. Тож не завжди і не все можуть контролювати американці. Це перебільшення. Звісно, без них буде трошки складніше, але це не катастрофа.
– Чи припускаєте ви, що в ситуації, що склалася, коли США фактично підтримують Росію, ворог може вдатися до якихось активних дій саме з використанням можливостей свого флоту? Чи суттєвих можливостей у нього немає?
– Ворог не вдасться до цього, бо потенціал у нього вичерпаний. Війна вирішується на суходолі, це не морська війна. Море тут допоміжний фактор, хоча для нас це один з важливих факторів, пов’язаний із зовнішньою торгівлею, з виходом на зовнішні ринки, завдяки чому ми отримуємо валюту, тримаємо на плаву нашу економіку. Тобто для нас це важливо.
Водночас усе вирішується на землі. Там, де ногою стоїть наш солдат, ворог не пройде. Відповідно, там, де ми досягнемо мети, це вже наша перемога.
Десантних кораблів у Росії вже удвічі менше. Ті, що залишилися, вони ховають. Тому що, по-перше, невідомо, чи буде в них флот на Чорному морі, по-друге, невідомо, коли вони зможуть побудувати таку кількість десантних кораблів, адже кораблебудівна промисловість в Росії не в найкращому стані.
Флот може стріляти “Калібрами”, але ми їх збиваємо і без американської допомоги. Наступати на суходолі вони не можуть, у них немає такої армії. Бронетехніки в них також немає, вони втратили майже 4 тисячі танків, тобто дві третини від того, що в них було на початку вторгнення.
Удар по Європі, Сувальський коридор, Польща, країни Балтії? Такі версії лише для наївних людей. Як казав відомий герой “Весілля в Малинівці”, “у пана отамана нема золотого запасу”. Немає в Росії достатньо сил і потенціалу. Але вони розраховують на те, що буде пауза, що з РФ знімуть санкції і що вони зможуть відбудувати армію.
Тож великої проблеми я б з цього робити не став. Звісно, якби не цей фінт Трампа, можливо, за рік-півтора Росія здулася б остаточно, у них би не було сил і засобів. Зараз знадобиться трохи більше часу. Але Трамп не вічний. Він прийшов на чотири роки, і я думаю, що до кінця він не досидить.
Джерело: OBOZ.UA
