У Парижі відбулася зустріч “коаліції охочих”, в якій 26 країн теоретично погодилися надіслати війська чи іншу допомогу Україні в разі гіпотетичного настання миру – перспектива, якої наразі не видно.
Альтернатива гарантіям безпеки, яку запропонувала прем’єрка Італії – країни НАТО будуть швидко допомагати Києву в разі чергової російської агресії. Проте партнери Києва визнають, що головним гарантом можуть бути лише ЗСУ – цю стратегію глава Єврокомісії назвала “сталевим дикобразом”.
Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ.
“Паризькі переговори: 26 країн планують забезпечити мир у післявоєнній Україні”, The Times, Велика Британія
У Парижі 4 вересня 26 країн погодилися забезпечити безпеку України, коли досягнуть мирної угоди з Росією, заявив французький президент Еммануель Макрон. За його словами, США, підтримка яких життєво важлива для спроб Європи завадити майбутній російській агресії, підтримують план.
Ці заяви пролунали на саміті “коаліції охочих”, в якій взяв участь президент Володимир Зеленський та британський лідер Кір Стармер. Спецпосланник президента Дональда Трампа Стів Віткофф був теж, а європейські лідери зідзвонились з самим Трампом після саміту.
Макрон сподівається, що переконав Білий дім, що європейці, яких віце-президент США Джей Ді Венс назвав колись дармоїдами, понесуть частку тягаря в Україні, але США допоможуть їм, якщо на них нападуть.
Лідер Франції не повідомив, які саме зобов’язання взяли 26 країн, що пообіцяли взяти участь у цій схемі. Італія відмовляється посилати війська в Україну, а речник німецького уряду заявив, що Берлін вирішить, чи робити це, лише “коли рамки будуть чіткими”.
Стармер і Макрон прагнуть створити “сили заспокоєння”, які будуть розміщені в Україні після перемир’я. Єлисейський палац стверджує, що їхні зусилля допомагають тиснути на Путіна. Проте французькі чиновники визнають, що мало що свідчить, що Кремль прагне мирної угоди. А без цього план Європи залишиться лише на папері.
На практиці участь деяких членів коаліції може обмежуватися наданням авіабаз чи навчанням українських військ на українській землі.
“Ці сили не прагнуть воювати проти Росії. Це сила, яка гарантує мир”, – заявив Макрон.
“Які є варіанти гарантій безпеки для України?”, Bloomberg, США
Зеленський давно наполягає, що США і Європа мають взяти зобов’язання щодо стримування подальшої російської агресії. Те, якими вони будуть, може вплинути на архітектуру безпеки Європи протягом наступних десятиліть.
Україна має шрами від провалу Будапештського меморандуму, за яким Росія, США і Велика Британія зобов’язались поважати територіальну цілісність країни і утримуватися від застосування військової сили в обмін на відмову Києва від ядерної зброї. Росія порушила їх 20 років потому, вторгнувшись та анексувавши Крим.
Зеленський хотів би, щоб Україна стала членом НАТО, щоб отримала захист, згідно з тим, що вважається золотим стандартом безпеки – Статтею 5. Вступ Києва в НАТО – червона лінія для Росії. Хоча в Білому домі заявили, що Путін відкритий до угоди, “подібної до Статті 5”, Кремль цього не підтвердив.
Трамп очікує, що європейські країни нестимуть більшу частину тягаря безпеки України, а США “допоможуть їм”. Поки європейські лідери дискутують, що готові запропонувати, і намагаються переконати Трампа підтримати їх зусилля, Україна продовжує прагнути глибшої регіональної інтеграції – членства в ЄС.
У Статті 5 зазначено, що члени НАТО допоможуть союзнику, на якого напали, індивідуально чи спільно, після того, як погодяться, що ситуація вимагає цього. Кожна країна вживатиме заходів, “які вважатиме за необхідне”. Це зобов’язання має збільшити ризики для потенційного агресора.
У цьому пункті допомога визначається як “включаючи застосування збройної сили”, але не передбачає автоматичних військових дій. У НАТО стверджують, що відповідь кожного члена залежить від його ресурсів. Формулювання Статті 5 випливає з небажання США у 1940-х, коли велись переговори про створення Альянсу, бути автоматично втягнутими у війну в Європі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамп хоче вийти з перегoвoрів прo мир в Україні: світoві ЗМІ
Стаття 5 ще ні разу не була активована у відповідь на військову агресію з боку якоїсь держави і досі була застосована лише раз – після терактів 11 вересня 2001-го в США. Реакція членів НАТО включала відправлення літаків для патрулювання неба над США та розгортання кораблів для спостереження за Середземним морем.
Україна давно прагне в Альянс. Вона навіть внесла зміни в конституцію у 2019-му, щоб закріпити вступ в НАТО, а також в ЄС як стратегічну мету.
Поточна позиція НАТО – воно підтримує Україну на “незворотному шляху” до членства, і запросить Київ, “коли союзники погодяться і будуть виконані умови” – формулювання не містить жодних термінів чи чіткості критеріїв, які має виконати Україна.
Щоб вступити в НАТО, Київ має отримати одноголосне схвалення всіх членів. Угорщина і Словаччина, які мають дружні відносини з РФ, виступають проти. Позиція Німеччини – це не може відбутися, поки країна воює. А Трамп заявив у серпні, що вступ “неможливий”.
Путін рішуче проти вступу України та розширення НАТО на схід. Частиною його виправдання вторгнення у 2022-му було добитися нейтралітету Києва.
На початку 2025-го прем’єрка Італії Джорджія Мелоні запропонувала дати Україні безпеку НАТО без фактичного членства. Ця ідея знову з’явилася, коли США та європейські союзники обговорюють потенційні гарантії безпеки.
План Мелоні визнає, що членство України в НАТО не розглядається, але пропонує механізм колективної допомоги як найкращу альтернативу. За цією пропозицією, країни, які мають двосторонні угоди з Києвом, швидко обговорять дії у разі чергового нападу РФ, і за 24 год. вирішать, чи допомагати Україні. Їхня допомога може включати швидку і стабільну оборонну підтримку, зміцнення ЗСУ, економічну допомогу і санкції проти Росії.
Євросоюз має власне положення про взаємну оборону, викладене у статті 42.7 Договору ЄС. Якщо держава-член стає жертвою збройної агресії, інші країни ЄС “зобов’язані допомагати усіма можливими засобами”. Це жорсткіше формулювання, ніж Стаття 5, яка зобов’язує членів НАТО вживати тих дій, які вважають за необхідне.
Як і у випадку Статті 5, допомога, що надається країнами ЄС, не обов’язково передбачає застосування збройної сили. Стаття 42.7 містить застереження, яке дозволяє таким країнам, як Австрія та Ірландія, реагувати таким чином, щоб це не порушувало їхньої політики нейтралітету.
Статтю ЄС про взаємну оборону теж застосували лише раз – щодо Франції після терактів у Парижі в 2015-му.
Оскільки перспектива вступу України в НАТО все більш віддалена, членство в ЄС стало основним довгостроковим варіантом для країни, щоб гарантувати безпеку. Але інтеграція в Євросоюз – складний, багаторічний процес. Хоча Україна отримала статус кандидата невдовзі після подання заявки у 2022-му, її шлях до вступу зупинився через опір Угорщини.
Іншим варіантом для України було б покладатися на двосторонні угоди про взаємну оборону. Найбільш вагомим стримуючим фактором була б угода зі США, враховуючи їхній військовий та фінансовий вплив, хоча це навряд чи станеться, поки Трамп при владі.
Японія підписала такий договір зі США у 1951-му. Він дає США право мати військові бази в країні, в обмін на обіцянку захищати її у разі нападу. Ця угода стала наріжним каменем безпеки в Азії, закладаючи основу для економічного зростання регіону.
Чи готові союзники України взяти зобов’язання щодо присутності своїх військ на місцях? Цього року Франція і Велика Британія взяли на себе ініціативу щодо формування “коаліції охочих”, яка складається з близько 30 країн. Вони розробили плани, якими поділилися зі США, щодо створення багатонаціональних “сил підтримки”, які б служили миротворцями після припинення бойових дій в Україні, а також допомагали у відбудові та сприяли відновленню нормальної економічної діяльності. Близько десяти країн були б готові надати такі сили. Трамп виключив відправлення військ США, але розглядав можливість повітряної підтримки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В України з’явилася дієва гарантія безпеки від агресії РФ: світoві ЗМІ
Союзники України дедалі частіше вказують на ЗСУ як на основний захист. Як НАТО, так і ЄС працювали над зміцненням української армії через навчання та постачання зброї, і зобов’язалися продовжити це робити. Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн назвала цю стратегію – перетворенням України на “сталевого дикобраза, неперетравлюваного потенційними загарбниками”.
НАТО створило структури для координації поставок зброї та навчання від союзників, а ЄС активізував промислову співпрацю для поглиблення інтеграції оборонної промисловості України з блоком.
Поки що незрозуміло, хто нестиме витрати, пов’язані з гарантіями, і деякі країни можуть неохоче виділяти кошти.
Ще однією перешкодою є відсутність угоди про припинення вогню, яка б хоча б тимчасово закріпила лінію фронту. Хоча Трамп вирушив на зустріч з Путіним на Алясці для досягнення угоди про припинення вогню, він висловив думку, що переговори повинні обійти перемир’я і перейти безпосередньо до мирної угоди. Поки тривають бої, лінія фронту – нестабільна, тож військовим планувальникам важко передбачити “післязавтра” і розіграти, де можуть розмістити війська, коли досягнуть припинення вогню чи буде мирна угода. Вести переговори під час бойових дій – складно.
Джерело: Gazeta.ua
