У Кремлі заявили, що війна в Україні закінчиться “миттєво”, щойно ЗСУ вийдуть із чотирьох українських областей, які РФ записала собі у конституцію, а також запевнили, що Росія не має територіальних претензій до країн Європи. Насправді війна закінчиться, щойно окупаційні війська перестануть стріляти й залишать нашу країну. Щодо апетитів Кремля у Європі, то вони по-справжньому великі.
Навіть якщо винести питання етики та справедливості щодо України за дужки, визнання Криму російським означатиме повне обвалення системи світової безпеки. Найімовірніше, президент США Дональд Трамп вийде із мирних переговорів із перспективою повернення, але вже у новій якості. Склад перемовників суттєво зміниться. Їх ядро складуть Велика Британія, Франція та Німеччина.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.
– Дмитро Пєсков заявив, що якби Україна вивела свої війська з чотирьох областей, які Кремль записав у свою конституцію, “війна закінчилася б миттєво”. Чи вірите ви в це? Якими, на вашу думку, є реальні апетити Кремля?
– Я можу сказати інакше: війна закінчилася б миттєво, якби Росія перестала стріляти та вивела свої війська хоча б на лінію зіткнення 24 лютого 2022 року.
Зрозуміло, чому Кремль це озвучує – бо, мабуть, вони вже зрозуміли, що те, на що вони розраховували в особі Трампа, не виходить. Тому виставляють якісь додаткові вимоги, сподіваючись продовжити шантаж України. Усі останні обстріли показують, що їхній спосіб тиску – шантаж та вбивство мирних громадян – продовжує залишатися саме таким.
Але варто зауважити, що шантаж – це звичайний спосіб так званих “дипломатичних дій” Росії ще з часів Радянського Союзу. Цим займалося багато радянських керівників. Тож в цьому сенсі Путін не відкриває Америку.
Щодо подальшого, то, звичайно ж, вони розраховують, що США перестануть допомагати Україні. Але я думаю, що Європа чудово розуміє, що апетити Росії – це не чотири області України плюс Крим, скільки б Пєсков про це не розповідав.
На першому етапі – це щонайменше контроль над усією Україною, а далі, нагадаю, Путін у своєму так званому “ультиматумі” пропонував військам НАТО забиратися на кордони 1997 року. Відповідно, апетити Путіна поширюються ще далі – він хотів би контролювати всю Східну Європу, як свого часу це робив Радянський Союз.
– У цьому контексті хотіла б нагадати про ще одну цитату Пєскова. Той запевнив, що Росія не має територіальних претензій до країн Європи, зокрема до країн Балтії. На вашу думку, чому такі заяви – і про миттєве зупинення війни, і про відсутність інтересу до європейських країн – робляться саме зараз? На яку аудиторію вони розраховані?
– Аудиторія Кремля зараз – Європа. Вони намагаються переконати Європу, що з боку Росії Європі нічого не загрожує, і таким чином вона перестане підтримувати Україну. Але всі чудово пам’ятають уроки історії. Усі чудово розуміють, що та система міжнародної безпеки, яка була збудована після Другої світової війни, з’явилася не на порожньому місці. Її основа – неможливість пересувати кордони за допомогою сили – виникла після двох спустошливих світових воєн, які відбувались насамперед на території Європи.
Тому навіть якщо ми відставимо вбік інтереси України, питання етики й просто погодимося із захопленням чужої території Росією, ми перекреслимо всю систему світової безпеки.
– Чи вважаєте ви, що питання визнання Криму російським є ключовим для Кремля?
– Не думаю, що це ключове питання. Воно, звісно, важливе. Але мені здається, що США неправильно оцінюють реальні апетити Кремля. Стів Віткофф піддався на якісь чергові казки, які розповів йому Володимир Путін.
Так, звичайно, Кремль хотів би, щоб Крим був визнаний російським, але він також хоче зняття санкцій, при цьому нічого не роблячи сам.
Як ми знаємо, у світі існує чимало невизнаних територій, наприклад, північний Кіпр, який визнає лише Туреччина і ніхто більше. Те, що Крим не можна визнати російським – це про те, про що я щойно говорила. Щойно Крим буде визнаний російським – це порушить всю систему світової безпеки, яка склалася.
– 29 квітня завершуються перші сто днів президентства Трампа. Висловлюються припущення про те, що він хотів би досягти угоди між Росією та Україною до цієї дати. Чи вважаєте ви, що якщо він цього не досягне – а схоже на те, що дійсно не досягне, – він просто вийде з цього процесу? Власне, на це Трамп уже натякав. Як у такому разі змінюватиметься риторика та дії Кремля?
– Так, ймовірність того, що Трамп відмовиться від участі у переговорах, велика. Але я не думаю, що це буде відмова назавжди. Через якийсь час він повернеться, але вже не в тій ролі, у якій він виступає зараз.
Те, що відбувалося, коли Дональд Трамп взяв на себе провідну роль перемовника у цьому процесі, показало, що він зовсім не вміє це робити, що його команда недостатньо професійна, щоб вести такі складні переговори.
Було досить дивно все це спочатку бачити. Адже питання не тільки в одному Байдені, а в тому, що багато хто намагався розмовляти з Путіним. Я нагадаю, що досить серйозні зусилля докладав президент Макрон, але вони не увінчалися нічим.
Але знову-таки спроби диктувати Європі свої умови за допомогою шантажу – це не винахід Путіна. Вони багато разів здійснювалися ще Радянським Союзом. Не будемо забувати: багато дослідників вважають, що Сталін сам збирався напасти на Європу, але Гітлер його випередив. Згадаймо Карибську кризу і розміщення радянських ракет на Кубі. Згадаймо зведення Берлінської стіни й порушення таким чином Радянським Союзом Потсдамського договору. Я вже не кажу про вибух термоядерної бомби на Новій землі.
Таким чином, ми бачимо, що шантаж – улюблений метод дипломатії ще від часів Радянського Союзу. Тож у цьому сенсі Путін не оригінальний.
Зрозуміло, що він розраховував зовсім на інше. Згадуючи Карибську кризу, ми побачимо, що радянські війська, які були розміщені на Кубі, були одягнені або в цивільний одяг, або у форму кубинських військ. Це фактично ті самі “зелені чоловічки”. І Донбас – теж не винахід Путіна. Це все старі радянські лекала.
Тому думати про те, що умиротворення агресора дозволить усім жити спокійно, неправильно. Усі чудово розуміють, якщо не дати Путіну як слід по зубах, то він не заспокоїться. На жаль, я вважаю, що війна не завершиться, поки Путін при владі. По-справжньому думати про мир можна буде лише після того, як Путіна не стане у кріслі президента Росії.
Домогтися припинення вогню цілком можливо, але перемовники будуть інші. Я думаю, що основними перемовниками будуть Велика Британія, Франція та Німеччина. Можливо, до них приєднається Швеція та якийсь ширший пул країн.
– Ви кажете про інших перемовників після виходу США з цього процесу?
– Так. Переговори не припиняться, адже так чи інакше війна триває, щодня вбивають мирних громадян – я вже не кажу про військові втрати. Тому ніхто не може дивитися на це нескінченно.
Що ж до можливих посередників, то зрештою ми маємо арабські країни, які виступають посередниками у справі обміну полоненими. Тому вони можуть стати посередниками і в новому раунді переговорів. Тож цілком можна обійтися і без Віткоффа.
Джерело: OBOZ.UA
