Троє військових ЗСУ відверто розповіли, чому пішли у СЗЧ і як змінилося їхнє життя

Частина військових, які вдаються до самовільного залишення частини (СЗЧ), згодом повертаються на службу. Про історії трьох таких військовослужбовців, які зараз служать у 108 батальйоні гірсько-штурмової бригади "Едельвейс", йдеться у матеріалі Суспільного Чернівці. Вони, зокрема, розповіли, чому вирішили піти у СЗЧ і як змінилася їхня служба зараз.

Кейсі

25-річний військовий на позивний Кейсі родом з Івано-Франківщини. Перед СЗЧ був бойовим медиком взводу - надавав першу домедичну допомогу безпосередньо в окопах. Каже, однією із причин самовільного залишення були конфлікти з командуванням.

"Були випадки, коли я виходив на евакуацію по рації. Мені було потрібно доповісти стан: що робити далі. Я не міг вийти на евакуацію, бо командування забирало канал і випитувало – хто, як, де і чому поранений. Мені почало це набридати", - розповів він.

До того ж, каже, "зірвав" спину, а в коліні мав розрив. Одного разу "Кейсі" приблизно кілометр тягнув чоловіка, який важив 120 кг, хоч сам бойовий медик мав 65.

За його словами, йому відмовляли у направленні на МРТ. У військовому госпіталі, куди звернувся під час відпустки, лікарі сказали, що треба лікувати хребет, мовляв, якщо цього не зробити, можуть "відмовити" ноги. Тож з відпустки так і не повернувся в частину. Каже, що побратими сприйняли це нормально. Пробув у СЗЧ майже місяць. Лікуватися не міг, бо жодна лікарня не приймала без направлення: 

"Із СЗЧ я повернувся добровільно. Коли на полігоні дізналися, що я бойовий медик з досвідом, то багато хто хотів забрати мене до себе".

Військовий мав багато знайомих з "Едельвейсу". Там сказали, що потребують пілотів. Так він став пілотом ударних БпЛА й зараз перебуває на Донецькому напрямку. Каже, почувається краще, адже ця робота не потребує такого фізичного навантаження, як раніше.

"Про рішення піти в СЗЧ не жалкую. Усе робиться до кращого", - додав Кейсі.

Самурай 

33-річний Самурай родом з Черкащини, мобілізований у 2024-му. На Донецькому напрямку був командиром відділення протитанкового взводу. Каже, що за півтора місяця бригада зазнала багато втрат:

"Хоч це було з інших підрозділів, але все одно складно втрачати людей, навіть якщо мало часу провів з ними. Зʼявилася інформація, що керівник групи має віддати нас у підпорядкування до інших бригад. Не було впевненості, що наступний вихід для нас не завершиться так само з великими втратами. Порадилися з хлопцями і цілеспрямовано пішли у СЗЧ, щоби перевестися в досвідчену бригаду, бо нас так просто ніхто би не відпустив".

Був у СЗЧ три місяці. Каже, тоді перевелося майже усе відділення. Про рішення не шкодує. Згодом хлопці сконтактували з рекрутером 108 батальйону. 

Зараз перебуває на Донецькому напрямку. Контактує з родинами зниклих безвісти, полонених чи загиблих військових, допомагає з документами. Каже, спілкування з рідними – це завжди складно, бо на емоціях.

Піченька

35-річний Едуард з позивним Піченька мобілізований у вересні 2024 року, родом з Київщини. Потрапив у роту розвідки, керував дронами. Каже, йому це навіть "зайшло". Пішов у СЗЧ, бо не влаштовувала система виплат у бригаді.

"Орієнтовно три місяці не платили ні зарплату, ні бойові. Одна зарплата прийшла у грудні. Я запитував причини. Мені сказали, що навчання я проходив в іншій частині навчального центру, хоч бригада була одна. А коли перевели в бойовий підрозділ, то це була зовсім інша частина", - каже він.

Едуард зрозумів, що не хоче там перебувати. Побратим порекомендував йому 108 батальйон бригади "Едельвейс", дав контакти. Так він зміг у січні минулого року перевестися до взводу "Аркан":

"Я пішов у армію і не міг забезпечити сімʼю. Виглядає, ніби пішов на війну, але за гроші. Однак тут на перше місце я ставлю потреби близьких, а не свої, тому так вчинив".

Едуард каже, що коли був вдома, то розумів, що не хоче шукати якусь роботу, до того ж не міг ховатися. 

"Багато переосмислив. Побачив, як відрізняється життя у Києві та на фронті. Хоча я ж раніше не хотів йти на війну. Побратими стали рідними людьми. Ти завжди знав, що, можливо, завтра хтось із них врятує тобі життя", - розповів військовий.

Зараз він служить у роті безпілотних авіаційних комплексів, керує ретранслятором – передає відеозвʼязок і керування на FPV-дрон. Працює в парі з пілотами FPV. 

Проблема СЗЧ в Україні

Як повідомляв раніше УНІАН, більшість військових йдуть у СЗЧ ще під час навчання, оскільки, за словами  офіцерки батальйону "Свобода" Маргарити Омеляненко, на етапі БЗВП людина стикається з невідомістю, і це її демотивує. У зв'язку з цим, вважає вона, найважливіше питання, яке треба вирішити, - це якісна підготовка до реальної війни, мовляв, новобранцям мають давати знання, які відповідають сучасним бойовим діям

Також, на думку народної депутатки Соломії Бобровської, не можна покараннями вирішити питання СЗЧ. Вона нагадала, що раніше парламент ухвалив закон про жорсткіший підхід - термін покарання було піднято з 8 до 10 років. "Ми фактично посадили їх на більший строк, ніж убивць чи терористів... Лише "батоги" - це не працює. Має бути логіка, розбивка і градація людей: чому пішов у СЗЧ, у якому стані, який рік вони служать", - сказала вона.